Зараз я навіть людям соромлюся про це сказати, якщо чесно, та особливо сусідам своїм, коли вони мене про рідних запитують, що причина проста: на дачі не ловиться інтернет.

Приїжджали ще в червні до мене на дачу, коли спека дуже в місті була, дочка та внуки мої, на тиждень до мене.

Дітям, звісно, добре у мене там: цілий день на вулиці, пісочниця своя, гойдалки у дворі. Ягоди, зелень свіжа, чисте повітря, річка поруч, ліс, тварини.

За цей час побут я весь повністю на себе взяла: і готувала, і посуд мила. Але ні, все не те! все ніяк догодити не могла.

Наталя моя, наче зомбована, ходила-ходила по ділянці городу зі своїм дорогим телефоном, все покриття мережі ловила, і все ніяк не могла настроїтися, аж настрій постійно, через це, пропадав.

І ось через тиждень заявила мені, незадоволеним голосом – поїду додому, в цивілізацію.

Онуків у нас з чоловіком двоє, хлопчики чотирьох і двох років, і ми спимо і бачимо, щоб літо малюки проводили на дачі, поряд з нами.

З цією метою добудували і перебудували будинок цей, перепланували зручно ділянку, щоб дітям і онукам комфортно було, купу грошей вклали в це все, загалом, можна сказати.

Чоловік мій побудував веранду, зробив перед будинком відмінну дитячий майданчик, я цього року спеціально великий шматок земельної ділянки засадила овочами та зеленню, щоб все своє свіженьке було, садок маємо гарний, завжди полуниця, малина у нас своя.

Треба сказати, на дачі хлопчакам дуже сподобалося у нас з дідусем.

Річка, ліс, у сусіда кролики живуть, в іншої сусідки – коза з козеням! Всі тридцять три задоволення для дітей.

Є такі сусіди у нас, що цілий рік живуть на дачі, а не так, як ми з чоловіком лише навесні і влітку, тому тут і молоко можна купити, люди тримають корів, і яйця, все, що забажаєш. Все свіженьке і домашнє.

Я просто вважаю, що онукам треба жити на дачі все літо, повітрям дихати, засмагати, здоров’я набиратися, тим паче, що ми з чоловіком тут ціле літо сидимо.

Невідомо, що восени буде, он знову кажуть, що всі вдома осінь сидітимемо, ще й без світла, треба зміцнювати імунітет свій.

А донька моя просто собі взяла і відвезла хлопчаків в місто!

Вони їхати звідси не хотіли, плакали! Так просилися до бабусі з дідусем, дуже хотіли залишитися з нами, я аж сама заплакала з ними.

Дочка наша Наталя зараз не працює, сидить з дітьми, і в місті її не тримає зовсім нічого.

Чоловік її, зять наш, якраз до пізнього вечора на роботі.

Тому він теж тільки за те, щоб дружина з дітьми пожила з батьками на дачі, а він би приїжджав до сім’ї на вихідні з продуктами і смаколиками.

Проблема тільки в нашій Наталі – вона єдина з усіх не хоче жити за містом, пояснюючи всім, що не фанат цих сільських радощів, і в місті в своїй квартирі відчуває себе набагато краще, ніж на природі і свіжому повітрі.

– У місті зараз краса: народу мало, не дуже спекотно останнім часом, не холодно. Гуляти прекрасно можна в міських парках, на дитячих майданчиках, які не рівня дідовому саду, якщо вже бути відвертою. До того ж кругом цивілізація, а не дачне селище, – говорить мені постійно донька.

А у нас що, чи не цивілізація, чи що? Ми в цьому році все облаштували, і з водою проблему вирішили, водонагрівач поставили, мийся – не хочу, ми ж це зробили заради неї і онуків наших.

Туалет нормальний поставили, біо. Плитка електрична, мультиварка, холодильник – все на кухні є.

Та й не готує дочка, я в основному цим займаюся сама, шкодую її, не даю важкою роботи, вона з дітьми сидить, то нехай відпочиває.

Єдине, чого тут немає для неї – це інтернету.

Ну так що, через це треба маринувати дітей в місті, в однокімнатній квартирі на тринадцятому поверсі, влітку? Я їй так і сказала – Наталю, ти егоїстка у нас. Думаєш тільки про себе!

Сусіди мені кажуть, може, є тоді сенс взяти онуків без дочки? Спочатку хоч на пару днів, а потім, якщо все нормально пройде, і на «довше»?

Але я не хочу такого. Це занадто вже буде! Вона, значить, дітей віддасть і буде в місті в інтернет свій дивитися з ранку до ночі, а ми з дідом тут з двома малюками скакати?

Якось це неправильно, я вважаю. Ні, якби дочка працювала, я б ні слова не сказала. А так. Ні. Діти маленькі, відповідальність велика, навіщо нам це? Нехай вона сама за ними дивиться.

Ми стільки грошей вклали в цю дачу цього року, а вона так негідно вчинила. Ну як можна так?

Я ще багато разів їй телефонувала, а вона – не приїду і все.

Ми з батьком картоплю копаємо, консервацію закриваємо, а їм нічого не потрібно.

Це у всіх діти зараз такі?

КІНЕЦЬ.