Два тижні вже не готую чоловікові. Собі та дітям готую, а чоловікові ні. Тому що в нас була домовленість, що він митиме за собою посуд, який залишається після його нічних трапез, а він його ігнорує. Ну раз він так може вчинити, то і я тепер робитиму те саме, поки до нього не дійде. А що робити, якщо по-доброму він не розуміє?

Я зараз у декреті з другою дитиною. Старший у садок ходить, а молодшому тільки рік виповнився. Вже п’ять років я в постійних побутових клопотах. Працює в сім’ї один чоловік, але не скажу, що він надривається. Живемо ми в квартирі чоловіка, а моя здається в оренду, приносячи до сімейної скарбнички дохід. Тому немає потреби у підробках та других роботах. Нам вистачає.

За стільки років декрету я вже втомилась з вічним і безперервним прибиранням і готуванням. Все-таки з двома дітьми тепер це робити все важко. Старший начебто ходить у садок, але  тиждень через три. Обов’язково захворіє сам, притягне додому, а тут і молодший починає кашляти і сопливить. А з двома дітьми, що хворіють, щось робити по дому просто нереально, дрібний в такі моменти взагалі з рук не злазить.

До того ж у нас із чоловіком різний графік життя – він сова, а я жайворонок. Тобто я можу встати о п’ятій ранку, але й спати ляжу найпізніше о пів на одинадцяту. Чоловік же встає на роботу о восьмій, а у вихідні може тиснути подушку до години, а то й до двох днів. Але й спати лягає під ранок.

Проблема в тому, що вночі на чоловіка нападає жор. Він вигрібає з холодильника все, що є. Зазвичай до ранку там сиротливо лежать кілька недогризених шматочків. А весь брудний посуд залишається в раковині. Не дуже класний сюрприз, коли ти вранці встаєш, а в тебе на кухні як Мамай пройшов – мікрохвильова піч брудна, посуд брудний, їжі немає.

Скільки разів я лаялася з чоловіком на цю тему – не передати. Вранці і так настрою ніякого, а від таких картин взагалі стан берсерку вмикається. Хочеться тієї миті прийти, розштовхати сплячого чоловіка і відправити його мити за собою посуд. Зупиняє тільки те, що я його люблю, і йому ще на роботу їхати.

Нещодавно мене це все допекло і я закотила чоловікові скандал. Зазвичай я просто бурчала, але до пробудження чоловіка вже холонула, а тут кипіла, як чайник.

– Невже складно одразу за собою помити посуд? Ти ж бачив, що коли я йшла спати, раковина була порожня, я після вечері все перемила!

– Я не хотів шуміти і будити вас з дітьми, – намагався виправдатися чоловік.

Наші діти, слава Богу, такі жайворонки, як і я. Тому коли на нашого тата нападає нічний дожор, ми зазвичай бачимо десятий сон. До того ж дуже дивно він тримає тишу – ляскає мікрохвильовою печею, розігріває їжу, він по десять разів залазить у холодильник, гріє чайник, гримить посудом, ходить з кухні в кімнату і назад, грюкає дверима. Це, на думку чоловіка, нам не заважає, а якщо він помиє посуд, то одразу розбудить.

– Якщо ти не хочеш мити посуд, то не мий, залиш у раковині, я ввечері помию, – пропонує чоловік.

– Так, він весь день киснути буде! До того ж у нас не так багато посуду, щоб його збирати!

Це правда. Кухня у нас маленька, тож розгулятися з великою кількістю посуду не виходить. Його просто не буде де зберігати. Та й не потрібна гора посуду, якщо його мити регулярно.

У результаті ми з чоловіком зійшлися на тому, що він за собою митиме посуд відразу.

– Або я перестану тобі готувати, – погрожувала я йому. Ну, правда, скільки можна з мене знущатися?

Чоловік на мої умови погодився, визнавши їх виправданими. Перші два тижні нарікань не було – вранці я вставала, у раковині чистота. Та й нехай посуд неакуратною гіркою стоїть у сушарці, зате чистий. Але з третього тижня чоловік почав філонити.

– Я щось у кріслі поки читав, почав засипати і на автопілоті до спальні дійшов, навіть не подумав про посуд.

Усі ми живі люди, не роботи, тож я з розумінням поставилася до цієї ситуації. Один раз, як кажуть, не рахується. Але потім такі косяки за чоловіком стали регулярністю. Чи не через день стали траплятися казуси з цим злощасним посудом.

Коли я вкотре порушила цю тему, чоловік психанув, і сказав, що я взагалі в декреті сиджу, могла б і сама посуд помити. Я запропонувала помінятися – на роботу піду із задоволенням. І навіть посуд митиму сама. А він нехай посидить у декреті з усіма супутніми обов’язками. Пропозиція чоловіка протверезила, він ще чотири дні після цього не забував мити за собою посуд вночі.

Коли в черговий ранок раковина мене зустріла брудними чашками, тарілками, вилками та сковорідкою, я собі вирішила, що вистачить. Ось із цього дня я готую тільки собі та дітям. Увечері в холодильнику порожнеча та холод, тільки соуси сиротливо стоять у дверцятах та продукти, з яких ще щось готувати треба.

Вперше чоловік здивувався, але потім зрозумів, до чого це все. Закотив очі і сказав, що я дурницями маюсь. Я відповідати на це нічого не стала. Ось уже два тижні чоловік на підніжному кормі. Що здобув, те й з’їв. Сам чоловік із кулінарії може зробити три страви – яйця смажені, макарони та пельмені. Але на цьому він довго не протягне, смачно та різноманітно поїсти чоловік любить.

Ну ось і подивимося, що переможе – лінь або обжерливість. Я ставлю на другий варіант.

КІНЕЦЬ.