Моя подруга Тетяна зі своїм чоловік5ом Іваном прожила у шлюбі 18 років.

Була звичайна собі така сім’я, нічого не віщувало біди, як то кажуть.

А одного дня чоловік просто пішов від дружини, залишив мою подругу. найгірше для Тетяни було те, що він просто пішов до іншої.

Але, як не дивно, Іван знайшов не молодшу своєї дружини жінку, як часто буває, коли дружина починає старіти, він знайшов просто таку як сам – люблячу галасливі компанії, усякі різні застілля, часті походи до друзів і шашлики на природі, компанії та відпочинок. Та жінка просто слухала його уважно і піддакувала, виходило якось так.

Моя подруга Тетяна, після такої зради, довго не могла прийти в себе, не могла зрозуміти в чому завинила, що зробила не так.

Вона соромилася подивитися сусідам та родичам в очі, взяла відпустку, бо не могла на роботу ходити, всі запитували, як у неї справи і намагався кожен дати свою пораду.

Хтось шкодував, а хтось засуджував. Усі в неї все розпитували: а чому залишив; а що сталося; а чому ти нічого не підозрювала; як ти не могла бачити раніше, що він ходить до неї, і таке інше.

Тетяні так непросто давалися ті розмови, що вона просто вирішила більше часу бути вдома, щоб не спілкуватися і не зустрічатися ні з ким.

Весь цей час Тетяна все ніяк не могла зрозуміти, як міг чоловік проміняти її на іншу, ще й таку? Вона ж нічим абсолютно не краща.

З нею ж поговорити навіть нема про що, вона господиня погана, готує, за словами спільних знайомих, зовсім погано.

Моя подруга ж була впевнена, що вона красивіша, розумніша і господиня краща за ту, іншу.

А, тим часом, чоловік з новою пасією був щасливий, і усім про це розповідав.

Правда, час від часу він повертався додому нудьгуючи по дітях, обіцяв одуматися, говорив, що починає розуміти, що накоїв і давав надію дружині, а після знову йшов до тієї іншої жінки.

Тетяна почала геть засмучуватися, її нічого не цікавило. Вона майже не спала, закинула домашні справи і дітей, стала час від часу випивати вечорами на самоті.

Батьки розуміли, що далі буде тільки гірше і вирішили звернутися до спеціаліста.

Третій рік подруга спілкується з ним і зараз вже видно результат на краще, хоча радості в її очах не видно.

Вона постійно шукає причини в собі, а не в чоловікові, який знайшов собі іншу жінку, коли йому набридло старе життя і він вирішив будувати інше щасливе сімейне життя.

Він просто втік від відповідальності, безтурботне життя йому подобається більше. Але Тетяні це пояснити важко, вона нікого не слухає, переконана, що це її вина, що її сім’я розпалася.

Мені дуже шкода подругу, не знаю, як їй допомогти, дуже важко їй далося те розлучення.

Ніби як і є для кого жінці жити, діти все ще сподіваються, що мама прийде в норму і знову стане колишньою: радісною та щасливою. Але у неї зовсім немає бажання.

Як допомогти в даній ситуації Тетяні, я особисто не знаю, тому як спілкуватися, знову з кимось зустрічатися і радіти життю, знайома не хоче.

А мені дуже шкода її, вона хороша та добра жінка. А останнім часом, коли я телефоную, вона навіть телефон не бере.

Чому вона так розчарувалася? Як їй пояснити, що вона в цьому не винна, а має жити і бути щасливою заради себе і дітей?

КІНЕЦЬ.