Свого часу зробила дурість і пішла назустріч мамі: щоб допомогти їй платити її кредит, ми з чоловіком здали його квартиру, а самі переїхали до мами. Їй би нам дякувати треба, особливо зятю, що увійшли в становище, а вона постійно демонструвала, як ми їй заважаємо, як їй все незручно, ще й сестрі моїй старшій на нас скаржилася.

Нам із чоловіком після весілля було, куди піти. Його мама виселила мешканців із квартири, яку до цього багато років здавала. Вона одразу оголосила, що там потрібний ремонт, і ми були до цього готові. Подаровані на весілля гроші ми витратили не на подорож чи щось подібне, а на ремонт та нові меблі.

За що я вдячна свекрусі, то це за те, що одного разу віддавши ключі, вона більше не ходила, не перевіряла, як ми там розпорядилися ремонтом, не лізла з порадами.

– Не мені там жити, головне, щоб вам самим подобалось, – казала мама чоловіка.

Натомість моя мама напружувалась за двох. Вона старанно брала участь у порадах с приводу нашого ремонту, хоча ніхто її про це не просив.

– Ой, даремно ви такі шпалери купили, мазкий колір, та ще й на кухню. Ні, я так не зробила б. А ось треба було мене з собою в магазин покликати, я б порадила, але ж ви самостійні дуже! – ходила і цокала язиком мама.

Ламінат і лінолеум ми теж вибрали не той, а взагалі потрібно було класти плитку, а стелі робити підвісні в три яруси, вона бачила такі в передачі. На кухні обов’язково має бути тюль із ламбрекеном, без нього ніяк.

Загалом цінні поради з неї сипалися постійно, тільки встигай відмахуватися.

Я зрештою не витримала і рикнула, щоб вона вдома розпоряджалася і робила ремонт так, як подобається. Мама образилася, перестала щодня з’являтися свербіти над вухом, зате бідувала на мою поведінку моїй старшій сестрі. Та давно живе з чоловіком в іншому місті, а з мамою переважно телефоном і спілкується.

– Не смій кричати на маму! Подумаєш, пораду вона дала. Не переломишся послухати розумну людину! – Ставила на місце мене сестра, хоча я давно вийшла з віку, коли це було доречно. Якщо з мамою я намагалася бути ввічливою, то сестру просто послала до саду з її вченнями.

Десь за пів року ми з чоловіком закінчили основну частину ремонту, залишалися дрібні доробки. Мені дуже подобалося, що вийшло, робили просто під себе. На новосілля вирішили зібрати рідних та друзів.
Весь ремонт похвалили, ну, крім моєї мами. Вона сказала своє коронне “нічого, але я зробила б по-іншому”, а потім заявила, що теж збирається робити ремонт. Ну, гаразд, що збирається, добра справа.

– Тобі якщо потрібна допомога, ти звертайся, ми допоможемо. Досвіду в нас тепер – хоч греблю гати, – запропонувала мамі я.

– Ні, дякую, але я професіоналів найматиму. Не хочу, як ви, більше пів року в руїні жити, старенька я вже для цього, – засміялася мама.

Я не засмутилася її відмовою від допомоги. Нам свого ремонту вистачило за очі та по вуха. Вплутуватися ще в мамин взагалі бажання не було.

Через кілька місяців мама насправді розпочала масштабний ремонт, це вам не просто шпалери переклеїти поміняти фіранки. Скільки такий ремонт коштує, я приблизно уявляла, бо ми самі нещодавно у цьому варилися. Запитала, звідки у мами такі гроші, вона хитро посміхнулася і сказала, що назбирала.

Але коли ремонт було закінчено, з’ясувалося, що нічого вона не збирала, а брала великий кредит під ремонт. А щоб щомісячний платіж гасити, брала ще один кредит, бо зарплати її на платежі та життя не вистачало. У мене очі з орбіт полізли, коли я про це дізналася.

Сенсу лаятись на неї не було, вже все зроблено, і тепер якось треба було розв’язувати проблему. Ми з чоловіком теж отримували не десятки тисяч, тому виділяти мамі потрібну суму було ні з чого.

Єдиний варіант, який прийшов на думку, це здати нашу квартиру, переїхати до мами, і намагатися якось швидше погасити кредит.
Чоловік увійшов у становище і стиснувши зуби погодився переїхати до тещі. Мама не знала, як нам дякувати. Але так було лише спочатку.

Вже на другий місяць спільного проживання вона почала демонструвати, як важко їй з нами живеться.

– Усі шпалери вже у вимикача замацали! Як так можна, ви що, руки не миєте зовсім? – вигукувала мама, побачивши якусь маленьку цяточку на нових шпалерах.

– Що ж ви так дверима плескаєте! Трохи скло не повилітало.

– Який жах! Куди ви стільки води ллєте! Лічильник так і мотає!

А ще ми з чоловіком голосно ходили, хропіли та багато їли. Хоча і за комуналку, і за їжу ми скидалися.

У вихідні висипатись нам не вдавалося, бо мама з самого ранку врубала на всю телевізор і гуркотіла посудом. Могла і пилосмок дістати о дев’ятій ранку.

– Ну, все життя так проспите, – вривалася вона до нас у кімнату у вихідні.

Я якось не витримала і висловилася мамі на тему того, що їй би поводитись спокійніше, не через свої проблеми ми сюди переїхали. Нам таке сусідство теж не на радість. Вона розплакалася і зачинилась у кімнаті. За кілька годин мені зі скандалом передзвонила старша сестра.

– Ти що собі дозволяєш? У маминому будинку їй умови ставити? Порядні гості себе так не ведуть. Ви живете на її т

ериторії, вона господарка, і вона встановлює правила. Ось їй ще у своїй хаті на шкарпетках ходити не вистачало.

– Та ми б із задоволенням жили на своїй території. Тільки ось невдача – якщо ми поїдемо, то мамині кредити не буде кому платити. Чи не хочеш фінансово взяти участь? Ах, в тебе теж кредит? Ну так і мовчи собі в ганчірочку! – Мені теж було, що сказати сестрі.

Відмінно вони з мамою влаштувалися: одна кредитів набрала, а тепер ніс верне, коли їй пішли назустріч і допомагають їх гасити, друга ні копійкою не вклалася допомогти, зате вдає із себе високоморальну особу, яка заступається за матір.

Мамі я тоді теж висловила, що якщо їй так нестерпно з нами жити, то ми повернемося до себе, але допомога від нас буде дуже мінімальна. Нехай тоді й друга дуже розумна донечка впрягається в цей візок.

– Але у них із чоловіком теж кредит, з чого вони допомагатимуть? – сплеснула руками мама.

– Не допомагає – тоді й думку свою нехай тримає при собі. Ще мені не вистачало вислуховувати, що я допомагаю тобі неправильно від тієї, що взагалі не допомагає.

Після того мир у нашій родині тривав два місяці, а потім мама знову почала нас із чоловіком виводити. Останньою точкою стало, коли вона за сніданком порахувала, скільки шматків ковбаси з’їв мій чоловік.

– Ти як хочеш, а я сьогодні ж з’їжджаю, – витерши губи серветкою, звернувся до мене чоловік.

– А що я сказала? Їсте, як не в себе, міру знати треба! – продовжувала нудити мама. А ми з чоловіком пішли збирати речі.

До кінця місяця залишалося два тижні, ми попередили квартирантів, щоб шукали квартиру з нового місяця, а самі поки що прийшли жити до свекрухи. Вона за два тижні жодного разу нас не дорікнула, хоча їй ми незручностей завдали неабияк.

Зараз ми виділяємо мамі третину щомісячного платежу за кредитами. Решту нехай платить сама і напружує мою високоморальну сестру.

Мамі такий розклад, звичайно, не подобається, вона кличе нас назад, каже, що все зрозуміла та усвідомила, що тепер усе буде інакше, але я не вірю. Горбатого могила виправить.

Мені 23 роки. Моя мати виросла разом з вітчимом, у неї є нерідна сестра. Я перша дитина матері від невдалого шлюбу, з 4 до 8 років ріс з дідусем і

Минулого року зі мною погано вчинили мої товариші по службі, артисти нашого міського драматичного театру. Вже варто було б і забути, а все аж ніяк не виходить. Я молода актриса,

З Олексієм ми разом вже понад два роки і він вирішив, що настав час познайомити мене зі своїми батьками. Познайомилися в університеті, про весілля поки що не йдеться, просто ми