Є у мене сусіди, Андрій з Олесею. Вони люди дуже хороші, але мені шкода їх, бо стосунки з родиною у них не склалися, на жаль.

У Андрія є старша сестра – Віра. Їй вже зараз під 50, вона незаміжня, дітей немає, до цих пір живе одна, але зі своєю мамою, в її квартирі.

У Андрія і його дружини Олесі є двоє діток.

А минулого року мої сусіди купили квартиру в нашому будинку, та й якраз саме в тому, де живе Віра з мамою, свекрухою Олесі.

Як зараз постійно мені каже Олеся, це була дуже велика їх помилка, про яку вони вже зараз шкодують, а ніхто не знає, як бути далі.

Відтоді, як тільки рідний брат з дружиною поселилися так близько, Віра стала приходити до них щодня, тим більше, що вона як раз тоді розлучилася зі своїм чоловіком, з яким прожила всього років 5 і відтоді залишилася сама.

Виходить так, що зовиця Олесі з роботи відразу йшла не до мами, в їх квартиру, а до Андрія з дружиною.

Олеся каже, що приходить з роботи, а Наталя вже у них сидить і так мало не щодня.

Нічого не робить Віра у брата, то піде телевізор подивиться, то вчить Олесю їжу готувати, то дає поради з виховання дітей (взагалі діти, за її словами, дуже погано виховані у її брата, а виною всьому саме Олеся, бо за дітьми саме мати має дивитися), то вказує, як краще меблі переставити у вітальні та на кухні, то помічає, що треба б фіранки інші купити, або ці відбілити, бо жовті дуже.

Загалом, Віра, суне свого носа всюди. Єдине, до кого у неї немає претензій, так це до брата.

Вечеряє з ними мало не щодня, потім ще сидить до глибокої ночі у них дивиться телевізор і на кухні без кінця холодильником шоргає туди-сюди.

А у вихідні сестра до брата приходить мало не в 9 ранку, розповідає, що вже зробила пробіжку, прибрала в квартирі, сходила в магазин за продуктами, а вони ще сплять, і сідає з ними за стіл снідати те, що приготувала Олеся для себе, чоловіка та дітей.

Якщо брат з сім’єю збираються кудись в поїздку, Віра, як не дивно, неодмінно їде разом з ними, відмовки вона не розуміє.

Ось їздили нещодавно в Карпати на відпочинок. За все платив Андрій, тому що Віра ж самотня жінка, звідки у неї гроші?

Хоча зовиця Лесі працює на досить хорошій керівній посаді. Якщо у сім’ї гості, то Віра теж обов’язково прийде та ще з мамою.

Прийдуть найперші, а йдуть останні. Весь вечір вони розповідають одні і ті ж нудні історії і роблять Олесі зауваження постійно перед чужими людьми.

А вже десь годині о 11 вечора починають позіхати і говорити, що вже пізно, починають посуд зі столу прибирати. Гості розцінюють це, як натяк, і починають розходитися по домівках своїх.

Уже в гості до них не дуже хочеться йти. Якщо їх запрошують в гості, Віра вважає, що це означає і її запросили.

Їм вже друзі кажуть, щоб приходили без Віри, а то буде сидіти усім незадоволена завжди, настрій всім псувати.

Та сестра Андрія завжди ображається, що її не беруть з собою, мовляв, у неї й так не склалося життя, самотня, а тут сім’я брата так підло хочуть від неї відвернутися.

Тоді сам Андрій викликається на розмову до мами, яка говорить, що сестрі ж теж треба розважатися, а він її рідний брат і має про неї теж дбати, адже вона його сім’я.

Олеся з Андрієм за голову хапаються, скоро їх нікуди не запрошуватимуть і до них ходити перестануть.

Але і самотній сестрі ж не відмовиш, натяки не допомагають, а відмова означає посперечатися серйозно з мамою і Вірою.

Як тут бути тепер мої сусіди й гадки не мають, так шкодують, що купили житло поряд з мамою та сестрою.

Я кажу їм – отак прямо скажіть, щоб не ходила до вас щодня, а приходила на запрошення і свята. Та Андрій каже, що йому дуже шкода свою самотню вже немолоду сестру. До кого вона ще пригорнеться, коли у неї більше нікого немає.

Але хіба він правий? Чому просто не можна правду сказати людині, що вона просто дуже набридла вже їм?

КІНЕЦЬ.