Оксана відкрила двері своїм ключем і, поставила сумку прямо на порозі.

– Я повернулася, Сергію! – радісно вигукнула вона.

– Ти чому не береш слухавку?

– Ой! – із кухні визирнула якась незнайома молода жінка.

Вона запахнула рожевий халатик і зробила крок у бік, щоб з коридору її було видно.

– Ви хто?! – ахнула Оксана. – Ви взагалі, що тут робите?!

– Я? – здивувалася жінка. – Я Аліса. Ми з Сергієм…

– Це моя квартира! – не дала їй договорити Оксана.

Вона два дні була у цьому відрядженні намагалася доробити роботу, затримувалася, щоб здати проєкт і повернутися додому раніше… Повернулася…

– Даю вам три хвилини, а краще дві, щоб забрати свої речі і піти.

Незнайомка спокійно вийшла з кухні і пройшла у кімнату.

Оксана стояла і не вірила, що це відбувається насправді.

Вона встигла розгледіти красуню.

Виглядала вона чудово – середнього зросту, струнка, але при цьому в неї були нескінченно довгі ноги, стрижка каре їй дуже личила.

Вона зупинилася біля ліжка, ліжко не було заправлене. Дівчина демонстративно витягла з-під подушки речі і почала перевдягатися.

Робила вона це недостатньо швидко на думку Оксани і та почала постукувати каблуками по ламінату, наче відміряючи час…

Вже в дверях, переступаючи поріг, молода жінка обернулася і, посміхаючись, сказала:

– Сподіваюся, ви не заважатимете нашому щастю.

І це мало було схоже на запитання, чи прохання. Ця пропозиція звучала як твердження…

Оксана відкинула назад чорне кучеряве волосся і закрила двері.

Розмовляти з цією дівчиною не було ані сил, ані бажання.

Поїзд, довга дорога з вокзалу і отаке в квартирі. Сил просто не залишилося…

Вона підійшла до ліжка і зняла простирадло. Оксані зараз же захотілося випрати все, поміняти буквально все, чого торкалася ця «гостя».

Постіль лежала на підлозі у ванній, коли Оксана зрозуміла, що Сергій так і не відповів на її дзвінок та повідомлення.

А він же ж зараз має бути вдома в цей час. Але його не було, тут була тільки ця дівчина…

Оксана виглянула у двір. Машини її хлопця на звичному місці не було.

Постільне прати не було бажання.

Оксана подивилася на соцмережі Сергія. В одній із них він був у мережі.

– Де ти? – набрала повідомлення вона і поставила злий смайлик.

– Я в матері вдома, вона у лікарні. Скажеш, коли приїдеш.

– Я взагалі-то вже вдома!

– Як? Ти ж мала приїхати тільки завтра…

– А приїхала сьогодні.

– Я їду, – усміхнений смайлик. – Стривай, телефон не можу знайти. У ноутбуці сидів…

Оксана почала писати гнівні повідомлення, але ніхто не відповідав, стало зрозуміло, що Сергій уже в дорозі. Номер телефону тепер був недоступний.

Оксана ще раз подивилася на постільне. Було бридко. Навіть якщо випрати.

Постільне пішло у сміттєвий пакет.

Треба було викинути це якнайшвидше.

Оксана пройшлася по квартирі, зібрала те, що здавалося їй неприємним, і вийшла на вулицю.

Оксана тільки зараз зрозуміла, як їй прикро, як хотілося плакати…

…Із Сергієм вона познайомилася на вечірці з нагоди дня народження подруги.

Цікавий хлопець виявився вільним і всіляко показував увагу до Оксани.

Познайомились, стали багато часу проводити разом. Коханий навіть привів Оксану додому та познайомив зі своєю мамою. Здавалося, що все йде до весілля. І ось таке…

Оксана кинула пакет у сміттєвий контейнер, нахилилася підібрати серветку, що випала, з пакета і раптом почула знайомий голос:

– А вона що?

– А ти?

Другий голос був тихішим, і про що говорив другий співрозмовник не було чути.

Оксана одразу сховалася за огорожу і почала прислухатися.

У кущах безперечно була мати Сергія і хтось іще. Якась жінка. Темніло дуже швидко, і розгледіти другу жінку серед щільних кущів бузку Оксана не могла.

– Ти ж сама розумієш, що я не можу дозволити синові одружитися з цією вертихвосткою.

І у відрядження вона їздить із мужиками і дітей не хоче.

– Тримайте ключі й телефон Сергія.

Оксана від почутого аж рота прикрила рукою.

– Оце так! – подумала вона.

Друга жінка – це була та сама дівчина, яку Оксана побачила, як тільки зайшла в квартиру!

– Якщо ще щось знадобиться, зможеш щось таке саме вигадати? – спитала мати Сергія.

– Звісно, не хвилюйтеся, готуйте гроші.

Оксана дуже хотіла в цей момент вискочити і висловити все, що вона думає і про цю дівчину, і про матір Сергія, але стрималася.

Жінки по одній вийшли з кущів, і Оксана переконалася, що це були ті, про кого вона подумала.

Дівчина сіла в таксі, а мати чекала на якусь машину.

Оксана піднялася до себе додому, сіла в коридорі на пуфик і… Заснула.

…Прокинулася вона тільки коли пролунав дзвінок у двері.

– Я сьогодні все гублю. Телефон десь посіяв і ключі від квартири, уявляєш! Привіт, – обійняв Оксану Сергій і простягнув шикарний букет. – Як я скучив.

– Що з мамою?

– Тиск два дні тому був, але сьогодні вже краще, я був у неї в лікарні. Вона попросила заїхати, погодувати кота. Розкажи краще, як ти, як з’їздила?

– Я? Добре. Може, ти у матері в лікарні залишив телефон?

– До речі, може бути. Але зараз не до телефону, – посміхнувся він.

Сергій не випускав Оксану з обіймів і щиро радів зустрічі.

– Що це у нас із ліжком? – раптом запитав він, звернувши увагу на безлад у кімнаті.

– Вирішила змінити постільне.

– Іди скоріше в душ, а я на кухню, приготую щось легеньке, що ти хочеш?

– Я не хочу їсти…

– А я голодний, – потираючи руки, відповів Сергій і загадково посміхнувся до дівчини.

Оксана глянула на нього і подумала:

– Ну не може він прикидатися, значить точно нічого не знає. Але тепер інша проблема – мати Сергія. Якщо щось жінка вирішила, то зробить це. Оксана знала по собі. Та й припиняти цю виставу треба вже зараз.

Оксана була не з тих, хто одразу здається, тим більше Сергій їй подобався, вона була в нього закохана.

– Оксано, я візьму твій телефон, подзвоню матері? Якщо ключі загубив, завтра треба змінити замки, – сказав Сергій.

– Бери, – сказала Оксана.

Сергій спочатку довго дізнавався у матері про її здоров’я, йому здалося, що вона якось часто дихає.

– Ще б пак, бігла ж! Напевно, з лікарні просто так не відпускають, навіть на годину, – подумала Оксана.

Ключі й телефон неймовірним чином знайшлися у матері на стільці.

– Випали! – охала вона. – Я й не бачила… Приїжджай.

– Я в Оксани, буду хвилин через двадцять.

…Тепер мати випитувала у сина як справи в Оксани, як зустрів, який у неї настрій?

Відповідь «все чудово», матір не влаштувала, вона почала нервувати, плутатися і завершила розмову.

– Я швидко. Туди й назад. Салат твій улюблений на столі, по дорозі назад куплю ігристого.

– Тут треба щось міцніше, – пробурмотіла собі під ніс Оксана.

– Що, – перепитав Сергій.

– Їдь, я в душ!

Припиняти стосунки із Сергієм було шкода, але водночас Оксані було тривожно.

Скільки було таких історій про те, як батьки вставали проти вибору їхніх дітей і всіляко втручалися у життя молодих.

Оксана цього не хотіла. Але й залишати так цю ситуацію теж не мала права.

І другий раз не забарився…

Матір Сергія аж червоніла, коли бачила, що Оксана спокійна.

Подзвонила мати Сергія, попросила приїхати – у квартирі прорвало трубу, сантехнік нічого вдіяти не може. Син, звісно, кинувся допомагати.

Повідомлення із невідомого номера прийшов одразу, як тільки хлопець вийшов з квартири:

«Сергій з іншою жінкою у квартирі матері, приїжджайте негайно!»

Оксана навіть усміхнулася. Вона зібралася й поїхала за знайомою їй адресою.

Настав час закінчувати ці ігри.

Двері в квартиру були незачинені, як і очікувала Оксана.

Вона тихенько відчинила їх і зайшла всередину.

Дівчина лежала на ліжку в кімнаті матері, а Сергій, зважаючи на звуки, щось робив у ванній.

– Сергію, а як ти добре придумав, – відчинила двері до нього Оксана. – Урізноманітним наше особисте життя.
Дівчина одразу скочила з ліжка.

– Зачекайте йти, зараз ще одну приведемо, в якій вона квартирі?

– Я нічого не знаю.

– До кого твоя мати ходить у гості, хто її подружка? – запитала чоловіка Оксана.

– Квартира навпроти, – показав рукою той, нічого не розуміючи.

Оксана подзвонила у двері. Мати Сергія справді була там.

– Ходімо, треба дівчині заплатити, а в нас немає грошей, – сказали Оксана.

Мати Сергія, червоніючи, все ж таки повернулася додому.

Оксана зачинила за собою двері, і поки все не з’ясувалося, і мати не зізналася, ніхто не розходився.

Того вечора Оксана поїхала додому одна. Занадто важким та емоційним вийшов цей візит.

Сергій приїхав у квартиру Оксани наступного ранку з речами, що залишалися вдома, і сказав, що вибір для нього очевидний.

Вона може не прийняти його, він зрозуміє, але до матері він більше не повернеться.

А Оксана посміхнулася. Вона взяла його за руку і повела всередину квартири.

– Подивимося ще, заходь! – тільки й сказала дівчина.

КІНЕЦЬ.