Сергій поспішав на роботу, намагаючись вкотре не запізнитися. Але по дорозі він побачив жінку похилого віку, якій стало погано. Він зупинився, щоб допомогти їй.

Після того, як він допоміг їй сісти на лаву і дочекався, поки приїде швидка, він знову побіг на роботу, знаючи, що спізнюється. Як тільки Сергій увійшов до офісу, начальник, грізно насупившись, закричав: “Ти знову спізнився! Все, пиши заяву на звільнення і забирайся з мого офісу!”

Сергій був здивований. “Послухайте, я допомагав літній жінці на вулиці. Їй стало погано, і я не міг просто пройти повз.” Начальник відмахнувся. “Мені все одно.

Ти постійно спізнюєшся! Забирайся!” Сергій похмуро відійшов від дверей начальника та попрямував до свого робочого місця, щоб зібрати свої речі.

Раптом в офіс увійшла та сама жінка похилого віку і попрямувала до головного кабінету.

Виявилося, що це була мама начальника. “Мамо! Що ти тут робиш?” – Запитав він, турбуючись. “Цей молодик допоміг мені сьогодні вранці,” сказала вона, вказуючи на Сергія.

“Якби не він, я не знаю, що б зі мною трапилося.” Начальник зблід. “Сергію, зайди до мене на хвилину” – покликав він. Сергій дуже нерішуче пішов до нього. Начальник зробив глибокий вдих.

“Перепрошую за свою реакцію. Я не знав, що саме сталося на вулиці.” “Все гаразд” – сказав Сергій. “Головне, що з вашою мамою все гаразд”.

“Ти маєш рацію,” сказав начальник. “І я хочу запропонувати тобі нову роботу. Ти заслуговуєш на це.” Сергій посміхнувся. “Дякую. Я радий, що зміг допомогти.” І так, несподіваний поворот подій призвів до того, що день, який почався з проблем, закінчився для Сергія новим початком.

КІНЕЦЬ.