Юрій сидів на дивані і дивився в одну точку.

Його дружина Ніна не прийшла додому ночувати. Чоловік зміг заснути тільки під ранок…

Він все крутився в ліжку, прислухаючись, чи не клацне дверний замок.

Та Ніна так і не поверталася додому…

Прокинувшись, Юрій не знав, що й думати. Весь день учора Ніна не відповідала на його дзвінки, а потім і зовсім вимкнула телефон.

Напередодні вони посварилися. Дуже. Перший раз так – за все їхнє спільне життя.

Він взагалі не розумів, що на неї найшло. Ніна зіпсувала його улюблений кухоль.

І де вона зараз? Пішла до мами, швидше за все. Або до подруги Софійки. Хоча дивно. Раніше вона так ніколи не робила. Ну, посварилися. Буває, у всіх. Нічого страшного!

Юрій зайшов на кухню. Дочка допивала каву.

– Ти не знаєш, де мама? Вона тобі не дзвонила?

– Тату! Розбирайтеся самі між собою, га? Мене тільки не вплутуйте. Мені вчорашнього ранкового «концерту» з чашкою вистачило.

– Мама не ночувала вдома! Це, взагалі-то, вже серйозніше за якусь чашку…

– Я побігла, на заняття спізнююся.

– Дочко! Якщо знаєш, де вона, скажи мені!

– Знаю. Я знаю, що ти маєш іншу жінку, тату. Все, я побігла.

Юрій від несподіванки оторопів. Якщо знає донька, то Ніна й поготів! Але… Як вони дізналися?

У коридорі гримнули двері, дочка пішла на навчання.

Юрій набрав номер тещі.

– Доброго ранку, Ірино Петрівно…

– Доброго, синку. Ех, так і не навчився за 20 років мене мамою називати…

– Ірино Петрівно, Ніна у вас?

– Ні. А що сталося? Де вона? Її немає вдома? Коли вона пішла?

Ірина Петрівна запереживала не на жарт.

Юрій скривився – і навіщо тільки він їй подзвонив!

– Ні, ні все добре!

– Що добре?! О 8-й ранку ти не знаєш, де твоя дружина, і все добре?!

– Мабуть, вона залишилася ночувати у Софійки. Ми вчора трохи посварилися…

Теща кинула слухавку. Юрко набрав подругу дружини, зайнято. Зрозуміло, теща дзвонить Софійці.

Юрко одягнувся і вийшов на вулицю. На скло автомобіля прилип красивий жовтий лист. Юрій забрав його і сів у машину, завів двигун. Трохи почекавши, він знову зателефонував Софійці.

– Софійко, привіт. Дай слухавку Ніні, у неї телефон вимкнений.

– Ніна не в мене.

– Вона в тебе ночувала?

– Ні.

– А де тоді?

Юрій поки не зрозумів повного сенсу слів Софії. Він поки що тільки за інерцією дивувався.

– Сам у неї спитаєш.

– Ти… Щось знаєш?

– Вона написала мені вчора пізно ввечері повідомлення. Все гаразд у неї. Решту між собою самі обговоріть. Вибач, я на роботу запізнююся.

Софія поклала слухавку, і Юрій знову набрав тещу.

– Ірино Петрівно, що вам Софія сказала?

– Ніна у неї ночувала. А щойно поїхала подавати на розлучення. Юрко, що відбувається?!

– Мамо, не переживайте, розлучення не буде! Я вам обіцяю…

…Юрій і Ніна розлучилися через місяць.

Юрій не знав, що й робити від того, що трапилося.

Навіть через місяць він так і не зрозумів до ладу, що ж відбулося.

Свою дружину він любив. Сім’єю пишався і дорожив. Ні про яке розлучення навіть не думав! І раптом таке…

Ну, так, він дозволяв собі іноді розваги на стороні. Але ж це нічого не означає! Так просто невеликі інтрижки. Для різноманітності.

Ось і цього разу. На роботі до нього раптом причепилася Анжела.

Усі чоловіки в офісі задивлялися, коли вона повз них проходила. Красуня! Ну як відмовитися! Такий шанс випадає не часто.

Не треба нічого самому робити, успіх сам у руки приплив…

Та вони й зустрілися всього три рази! Анжела розкішна блондинка, повна протилежність його Ніні.

Дружина завжди була худенька, маленька, з короткою стрижкою. Ось він і спокусився.

– Один раз живемо, – подумав.

Щоправда, ця Анжела чомусь раптом вигадала собі якесь велике кохання. І мало не з першого дня почала наполягати на розлученні. От же ж! З якого дива взагалі він повинен розлучатися?

Юрій не знав, що Анжела після другої їхньої зустрічі взяла та й підійшла до Ніни.

Зачекала її біля будинку. Сказала, що між нею та її чоловіком кохання, і щоб та відпустила Юрія.

Ніна не повірила жодному слову. Цього не може бути! Так, вона давно здогадувалась, що Юрій ходить на ліво. Але здогадуватись і знати напевно – це різні речі.

Анжелі вона не повірила. Надто вже гарна була ця жінка.

А Юрій завжди був непомітним, звичайнісіньким. Навіть, можна сказати, зовсім не симпатичним. І на зріст невисокий.

Цій розкішній білявці він був по плече.

Яке кохання взагалі! Він що – багатій. Фахівець із середньою зарплатою. Що з нього взяти? Бреше панянка. Тільки навіщо?

Ніна нічого не сказала чоловікові. Але почала придивлятися. І одразу помітила, що щось є.

Не важко їй було простежити, як після роботи Юрій сів у машину до Анжели, і вони поїхали.

А свій автомобіль він залишив на парковці біля офісу.

Повернувся пізно ввечері, сказав, що з друзями зустрічався після роботи.

Трохи погульбанили, тож додому приїхав на таксі.

Ніна і цього разу нічого йому не сказала про зухвалу білявку. Вона вирішила взагалі нічого не казати. Нехай сам здогадується, що сталося…

І без його пригод було на що їй ображатися.

Висловивши чоловікові все, що в неї накопичилося за багато років, Ніна пішла, гримнувши дверима.

На роботі весь день Ніна не могла зосередитися. Все думала про своє життя…

Якось неправильно вона жила, мабуть. Була вірна чоловікові. Ніколи не сварилася, не висувала претензій. Завжди всім була задоволена. Образи мовчки ковтала. Своїм підозрам не давала шансу розвинутися у впевненість. Так і жила…

Раптом ближче до обіду Ніна згадала про свого однокласника Дмитра.

Колись у них було перше кохання. Після школи поки навчалися в інституті, вони зустрічалися. Але потім Ніна познайомилася з Юрком і вийшла заміж.

Вона ніколи не сприймала Дмитра надто серйозно. Дмитро теж незабаром одружився.

Пройшло багато років, вони не спілкувалися. А рік тому Дмитро розлучився, знайшов її в соцмережах і з того часу постійно пише їй повідомлення.

Про те, що завжди любив тільки її…

Ближче до вечора Ніна написала йому, і вони зідзвонилися.

Зустрілися після роботи, просиділи у кафе до пізнього вечора, згадували минуле, розмовляли. А потім поїхали до Дмитра додому… І більше вони не розлучалися…

…Після Анжели у Юрія була ще Валя. Потім – Іра. Слідом – Інна. І так далі – за списком…

Через 5 років після свого розлучення він зустрів Вірочку, на 15 років молодшу за себе, і безнадійно закохався.

Та дівчина після недовгих стосунків покинула його…

Але ж дивна річ. Адже всі ці жінки щось знаходили в ньому… Не красень, не багатий…

Юрій так і залишився один. Він дуже жалкував про свій невдалий шлюб із Ніною, але нічого зробити вже не міг…

…А Ніна була щаслива. Вони жила з чоловіком, який її безмежно кохав! Але найголовніше вона знала одне – він ніколи її не зрадить…

КІНЕЦЬ.