Мама чоловіка вже не знає, з якого боку облизати улюблену донечку, у якої все життя не складається. Сама постійно в дзьобі їй все тягне, а тепер ще й від нас із чоловіком вимагає того ж.

Христина, молодша сестра чоловіка, у сім’ї вважається найнещаснішою. Насправді, вона все ніяк не може вийти заміж. Перший співмешканець її покинув, ледве дізнавшись про то що вона чекає дитину, другий пів року до неї ходив, а як постало питання про шлюб, так злився, і таких персонажів тільки на моїй пам’яті було штук п’ять.

Ми одружені з Евгеном три роки. Є син двох років та кредит. Я була в декреті, тому чоловік тягнув віз фінансових проблем у гордій самоті. Допомагають мої батьки, а від мами чоловіка ми чуємо тільки розповіді про бідну Христину та натяки, що могли б також сприяти допомозі сестрі.

При цьому Христина живе у своїй квартирі, яку їй подарувала свекруха.
– Зі мною вона жити не захотіла, але й правильно. Вона молода, їй треба своє життя налагоджувати. Не приведе ж вона нареченого до квартири мами, – розповідала свекруха.

Дивна логіка для людини, яка почувши про наш кредит вилучила очі та сказала, що ми займаємося нісенітницею.
– Могли б і в мене пожити, я одна у двокімнатній квартирі. Тепер такі гроші доведеться витрачати, жах! – переконувала вона нас відмовитися від витівки.
– Ну нам квартири ніхто не дарував, тому викручуватимемося самі, – посміхнувся чоловік.

Свекруха надулася на цей укол, але не стала коментувати.
В принципі, нам не надто була потрібна допомога свекрухи, ми справлялися самі. Тим більше коли нашому синові виповнився рік, моя мама вийшла на пенсію і почала сидіти з дитиною, а я вийшла на роботу. Жити стало простіше.

Це не сховалося від погляду свекрухи, яка прийшла до нас вкотре розповісти про важку долю Христини. Точніше, офіційна нагода була побачити онука, але з онуком бабуся проводила хвилин десять, а потім починала скаржитися, як важко жити.

Виявилося, що днями у її дочки розвалився черговий роман, на який вони зі свекрухою покладали великі надії.
– І не знаю, ось що їм не так! Дівка вона гарна, квартира своя, з дитиною я завжди допоможу-посиджу, щоб молоді могли кудись сходити та розважитися. Ні, знову задурив дочці голову і пішов, а вона тепер страждає, – журилася мама чоловіка.

Я тактовно промовчала. Нам свекруха жодного разу не запропонувала навіть на годинку посидіти з дитиною, зате дочка Христини у неї по тижню жила, поки сама вона крутила кохання з черговим нареченим. Та й на запитання “що їм не так” я також могла відповісти.

Христина – дівчина лінива і досить безгосподарна. Єдина її мета – вийти заміж, як мені здається. Принаймні це єдине, до чого вона докладає зусиль. Про що говорити, якщо для чергового кавалера свекруха несе донечці каструльки з домашніми супами, котлетами, салатами та пирогами, на кшталт, це Христина така кулінарка.

Працювати вона теж не рвалася ніколи, змінюючи одну роботу на іншу, пів року сидячи повністю на маминому забезпеченні.
– Не люблять у нас мам-одиначок. Такі жінки – героїні, у них мають бути особливі умови праці, адже вони одні вирощують дитину, а ці сіли та ноги звісили, – любила говорити свекруха після чергового звільнення доньки.

Коли я вийшла з декрету, Христина вкотре пішла з роботи. Втомилася вона, не хоче почуватися загнаним конем. Свекруха знову почала забезпечувати улюблену донечку. Та й нехай, якщо їй так подобається, але цього разу вона вирішила піти далі.

– Я дивлюся, ви тепер обоє працюєте. Це добре. У Христини складний період, її треба підтримати, – почала вона, а ми із чоловіком закотили очі. А коли у неї були прості періоди? Вічно то роботи немає, то кавалер покинув, то ще якась напасть.

– Ви ж зможете їй допомогти грошима, бо зима близько, а їй новий пуховик і чоботи потрібні.
– Мам, у нас взагалі дитина та кредит і ми гроші не малюємо. Самі ледве тримаємося, якби не тесть із тещею, то взагалі незрозуміло, як викручувались би, – почав закипати чоловік.

– А я казала, що кредит вам не потрібний, ви мене не слухали! Давайте так зробимо – ви переїдете до мене, квартиру цю здасте, з них платитиметься кредит, а ви зможете допомагати Христині. Зрозумійте, їй складно, вона одна дитину підіймає, – запропонувала свекруха.

Задум на мільйон доларів! Все кинемо, і станемо допомагати лінивій сестрі, яка ніяк не може зачепити собі принца. Та ще й жити під одним дахом зі свекрухою, де часом по тижню живе онука. Звичайно, ми відмовилися.

Але свекруха не залишала спроб достукатися до нашої совісті. Коли вона зрозуміла, що в такому форматі їй від нас нічого не добитися, вона намагалася позичати у нас грошей, мабуть, у розрахунку на те, що син у матері посоромиться просити повернути борг. Ми вчинили простіше – не дали.

Бо чудово знаємо, куди потрібні гроші. Чоловік уточнював, на що мамі гроші. Комуналка? Ми самі сплатимо. Ліки чи продукти – самі купимо, але грошей на руки не дамо.

Дуже розраховую, що Христина все-таки зможе знайти нарешті собі чоловіка, щоб він її забезпечував. Тільки дуже сумніваюся в реальність такого результату.

Мій брат зовсім не хоче допомагати батькам. Я розумію, що вони люди своєрідні, з характером, але ж і він не янголятко. Ми живемо всі в одному селі. Я через декілька

Вихідний день, сонце пекло так, що годі було на вулицю носа сунути, але Андрійко таки випросився на вулицю на кілька хвилин, з другом поговорити, привітатися. Чоловік був зайнятий своїми справами,

Ми з чоловіком жили в душу майже 30 років. Я вийшла заміж за Васю, коли мені тільки-но виповнилося 20. Він був трохи старший за мене і жив по сусідству. Дуже