– Ну, нарешті ти посміхаєшся! – Інна обійняла Наталку. – Слава Богу!

– Мамо! – очі доньки сяяли. – Олег сказав, що хоче другу дитину! Уявляєш?

Мама насупилася.

– Це означає, що він все усвідомив, що хоче зберегти сім’ю, що любить мене, – захоплено продовжувала Наталка, не помітивши реакції матері. – Ну що ти мовчиш? Не рада, що знову станеш бабусею?

Інна зі співчуттям дивилася на дочку, а в голові пролітали події останніх місяців.

Олег зрадив Наталі. Вона швидко про це дізналася: колеги постаралися. Що пережила її дівчинка знає лише вона сама та Інна, яка весь час була поряд.

Переконавшись, що в Олега справді є інша жінка, Наталка постійно плакала, гарячково шукала пасію чоловіка в соцмережах, порівнювала її із собою, навіть писала гнівні смс.

– Навіщо ти це робиш? – Запитувала мати. – Навіщо опускаєшся до цього?

– Не знаю. У мене всередині така порожнеча! А так – хоч якось відволікаюся, – відповіла Наталка.

– Ти не відволікаєшся, ти сама себе ще більше накручуєш, – Інна намагалася говорити спокійно. – Зрозумій: зрадив він, ця жінка тут зовсім ні до чого. Розлучайся і справа з кінцем.

– Як ти з татом?

– Так. Для мене жити в обмані було неприпустимо.

Олег, щоб знизити розпал пристрастей, спочатку відмовлявся, говорив, що ніякої зради не було, що все це – просто «плітки», що він безмежно любить дружину та сина.

Але потім, мабуть, зрозумів, що відмовлятися безглуздо і перейшов у наступ. Демонстративно повертався додому серед ночі і з коридору дзвонив своїй подружці:

– Я вдома, – говорив навмисне голосно, щоб Наталка чула, – не хвилюйся, кохана.

Наталка в цей час вдавала, що спить, а сама плакала в подушку.

Вона вже погано контролювала себе. У світлі дня постійно плакала, сварилася на маленького сина, на маму.

– Залиш мене в спокої! – сто разів на день чула Інна, коли намагалася якось заспокоїти дочку, послабити її переживання.

Наталка продовжувала плакати ночами. На роботі ходила як у воду опущена, дратуючи начальника своїм «непотрібним» виглядом.

– Може вам пошукати іншу роботу? – одного разу «спритно» запитав він. – Бачу, що вам все важче впоратися зі своїми обов’язками…

Наталка послала його подалі і звільнилася. Про те, що втрачає високооплачувану роботу, навіть не подумала.

Словом, життя Наталі розділилося на до та після.

Мати бачила: насправді дочка до ладу не знає, чого хоче. Чи розлучитися з Олегом, чи вибачити його. Думка про те, що він піде назавжди, не давала їй спокою.

Зрештою, Наталка вирішила боротися за свій шлюб. Думала, що оскільки Олег досі не пішов, то не все для себе вирішив остаточно.

Частково змінила імідж, почала більше часу проводити на кухні, перестала сваритися, висувати претензії. Намагалася бути ідеальною дружиною, щоби він зрозумів, яку жінку може втратити. Переживання від цього не зникли, зате з’явилася надія, що все можна виправити.

А чоловікові це подобалося.

Наталя не знала, що Олег, давно охолонув до подружки і йти від Наталі … не збирається. Адже він на власні очі побачив, як він їй дорогий. Он як вона переживає. Плаче. Намагається догодити. В очі заглядає. Віддано…. Явно переживає втратити!

«Схоже, це пішло їй на користь,— думав він,— отже, я все зробив правильно. Нічого: приголублю, пошкодую, поцілую зайвий раз, і вона все забуде, стане шовковою».

Наталя, ясна річ, ні про що не здогадувалася, а ось Інна бачила зятя наскрізь. Розуміла: не любить Олег Наталю, живе з нею, бо йому так зручно. Квартира – Наталі, зарплата у неї завжди була значно більшою. І сильно напружуватися Олегу не доводилося: дочка все робила сама. Тож ламати дрова він явно не стане.

І, справді, Олег знову пішов у наступ. Тільки тепер – з точністю навпаки. Став пропонувати дружині допомогу у домашніх справах, вечорами грав із сином і навіть виявив бажання забирати його з садка. «Ненароком» цмокав дружину то в щічку, то в маківку. Не забував дорогою додому купити маленький букетик: дрібниця, а приємно. І найголовніше: він вибачився. “Щиро, зі сльозами”.

Сказав, що заплутався, що піддався, що не уявляє собі життя без сім’ї.

І Наталка повірила.

Вони помирились. Ось тільки запалу Олега вистачило ненадовго. Поступово йому набридло відігравати роль хорошого чоловіка, і він знову став самим собою. Тільки цинічнішим.

Та й Наталка ніяк не могла забути того, що сталося. Так чи інакше постійно згадувала ту жінку. Уявляла собі, як Олег був із нею, які слова говорив. Іноді її так накривало, що вона питала у чоловіка:

– Олег, а в тебе там точно все? Ти нас не кинеш?

І Олег не витримував:

– Ти знову? Скільки можна? Ми все обговорили! Чого ти мені в душу лізеш? Я все для тебе зробив! Кинув її, з тобою лишився! Досить уже про це!

Наталка слухала, вірила і… плакала.

Вона практично перестала посміхатися. Сильно набрала зайвого. Знову махнула на себе рукою. І потихеньку почала сумніватися, що дарма зберегла свій шлюб.

І раптом – ця новина. Олег хоче другу дитину!

«Сильний хід, – думала Інна, – мабуть, відчуває, що Наталка довго не витримає такого життя. А так – народиться дитина, вона загрузне у турботах. А він, звісно, буде наданий сам собі. Тільки як пояснити це Наталі?

– А ти сама хочеш дитину? – нарешті спитала мати.

– Не знаю. Не думала про це, – озвалася Наталка. – Але чому б і не народити?

– Щоб за допомогою малюка залатати дірки у вашому шлюбі?

– Мамо! Що ти таке кажеш?

– Правду, доню. Дитина – не іграшка. Потім нікуди не дінеш. Причому його поява ніяк не гарантує, що Олег залишиться з тобою та дітьми. Такі як він не змінюються. А ось тобі, якщо він знову загуляє, буде вдвічі важче. То навіщо ризикувати?

– Мамо, але він просить! Каже, що любить мене, що тільки тепер розуміє, як багато ми для нього значимо. Я йому вірю.

– А я ні. Ти, звичайно, роби як хочеш, ти вже доросла. Але давай спочатку проведемо експеримент.

– Який ще експеримент?

– А ти вже погодилася з його пропозицією?

– Ні, я сказала, що подумаю.

– Прекрасно. От і скажи йому, що з дитиною треба почекати кілька років. Мовляв, ти поки що остаточно не вирішила, чи будете ви разом.

– Мамо! Він же образиться!

– Звичайно. І коли він перестане контролювати себе, ти почуєш дуже багато цікавого. І про себе, і про вашу родину, і про ваше майбутнє. Повір моєму досвіду.

– А якщо він засмутиться, стане вмовляти?

– Теж не варіант. Він не має морального права нав’язувати тобі своє бажання. Мати чи не мати дитину в подібних обставинах повинна вирішувати лише ти.

– Але ж ми сім’я…

– І в кого ти така наївна, Наталко? – не витримала Інна, – яка сім’я? Він тебе зрадив! Зовсім недавно!

– Я… не знаю…, – зовсім розгубилася Наталка під натиском слів матері.

– А я знаю. Вирішиш народжувати – народжуй. Тільки на мене не розраховуй. Сама виживатимеш.

– Гаразд, мамо, не заводься. Я тебе почула. Проведемо твій експеримент. Тільки мені здається, що ти помиляєшся.

– Дай Бог…

Коли Наталка сказала чоловікові, що не готова заводити другу дитину, він помітно напружився.

А коли додала, що і в їхньому спільному майбутньому вона не зовсім впевнена, він не витримав:

– Не впевнена? Та що ти про себе уявила? Народжувати вона не хоче! Ти що, думаєш я іншу для цього не знайду?

– Звісно, знайдеш. Можеш починати прямо сьогодні, – тихо озвалася Наталка, а сама подумала: «Мама мала рацію»…

Вони розлучились. Після цього Олег ще довго не давав спокою колишній дружині. Приходив, коли хотів, на кшталт перевірити: «Ну, що? Погано вам тут живеться без мене? Як не намагалася Наталка його віднадити – не виходило.

А потім Інна познайомила дочку із сином своєю давньою знайомою. Молоді люди сподобалися одне одному, почали зустрічатись. Не минуло й року, як вони побралися.

Одного дня Олег, як завжди ввечері, з’явився в квартиру, відчинивши двері своїм ключем.

Чоловік Наталі вийшов у коридор, думаючи, що дружина повернулася з дня народження подруги і, побачивши стороннього, добряче «веселого» (Олег після розлучення став гульбанити) чоловіка, відреагував миттєво: спустив його зі сходів… просто під ноги Наталки, яка піднімалася сходами.

Вона з презирством подивилася на колишнього, вдала, що не впізнала, переступила через нього і зникла за дверима квартири.

«От негідниця», – потираючи боки, подумав Олег і подався геть…

КІНЕЦЬ.