У чоловіка є огидна звичка розповідати своїй мамі все, буквально все. Для неї у нашому житті білих плям немає. Мене це дуже дратує, я вважаю, що ми окрема сім’я, і мені неприємно, що в наші справи лізуть сторонні люди, до яких належить дорогоцінна мама чоловіка. Чоловік моїх претензій не розуміє, він же мамі розповідає, а не комусь там сторонньому.

Лариса Дмитрівна – жінка ще досить молода, лише п’ятдесят років нещодавно виповнилося. Є чоловік, робота, загалом, не нудьгує біля телевізора пенсіонерка, яка живе лише чутками та плітками. Але з сином у неї надто близькі, на мій погляд, стосунки.

Діму, мого чоловіка, назвати маминим синком у повному розумінні цього слова не можна. Він може сам приймати рішення, у нього є власна думка, але його звичка абсолютно всім ділитися зі своєю мамою мене просто бісить.

Одна річ, коли це якісь побутові дрібниці. Типу, куди ми поїдемо у відпустку, як у нього справи на роботі. І зовсім інше – це наші з ним сварки, якесь суто особисте життя. Ось це, як мені здається, взагалі з дому виносити не треба, така інформація стосується двох людей – мене та її.

Можливо, я б спокійніше ставилася до цієї проблеми, якби не був у Лариси Дмитрівни такий довгий язик, тримати який за зубами вона абсолютно не вміє. Внаслідок цього наше життя стає надбанням усіх її знайомих кумів, що мене зовсім не тішить.
Дізналася я про це майже одразу після весілля.

Ми з чоловіком до РАГСу майже не жили разом, так вийшло, тому в побуті притиралися вже під час офіційних стосунків. Звичайно, зовсім без дрібних сварок не обходилося, але й до гучних скандалів не доходило. Так, звичайне сімейне життя.

Посварилися ми через борщ. Я все життя його варю за рецептом, який мене навчила мама. Чоловіку смачно, але все одно не так, як він звик у своєї мами, про що він мені постійно нагадував. Одного разу мене це дістало, я почала обурюватися, так сварка й виникла.

І вже наступного дня увечері приїхала в гості свекруха. Мета візиту – навчити мене варити “той самий борщ”.

– Діма мені сказав, що ви вчора через це посварилися. Давай я тебе навчу, щоб більше через дрібниці не сварилися.

Я її, звичайно, не вигнала, зварили ми з нею цей борщ, але ввечері на чоловіка чекала серйозна розмова, що так взагалі-то не робиться.

– І що такого? Вона ж на тебе не кричала, просто прийшла і навчила варити борщ, – дивувався чоловік, ніби не чуючи суть моєї претензії.
А через тиждень інформація, що я навіть супу зварити не вмію, дійшла до моєї мами та ще й з фантазіями. Містечко не таке вже й велике, як здається на перший погляд. Але мати зі свекрухою навіть не в одній організації працюють і спільних знайомих у них немає. Дрібниця начебто, суп якийсь там, але неприємно. І взагалі то був борщ, перекрутили як могли.

Але борщ це так, квіточки. Ось коли у нас з чоловіком не виходило зробити дитину, тут проблема була масштабніша. Я своїй мамі про це не розповідаю, зате чоловік своїй розповісти вже встиг. Вона прийшла, чи не за руку потягла до якоїсь своєї знайомої, яка працює акушеркою у якійсь приватній клініці, де мене через неї за знайомством погодились прийняти. Уявляєте, скільки людей в курсі особистої проблеми?

І ось так у всьому. Чоловік їй навіть про мою спідню білизну розповідає. Купила собі гарний мереживний комплект, порадувати себе та чоловіка, так мені вже наступного дня зателефонувала Лариса Дмитрівна з лекцією, що таку вульгарщину пристойна заміжня жінка носити не повинна.

З чоловіком скільки разів розмовляла – все те саме питання завжди “а що я такого зробив, це ж мама”. Зі свекрухою теж сенсу розмовляти немає, у неї все “з найкращих спонукань, я хочу, щоб ви жили добре”.

А я так не можу, таке відчуття, що в якомусь реаліті-шоу знімаюся де постійно за мною хтось спостерігає і все напоказ. Чоловіка люблю, свекруха начебто не найгірша, але те, що відбувається, вже навіває думки про розлучення. Причина дурна з одного боку, але з іншого дуже неприємно, коли свекруха “виглядає” навіть з ящика з твоєю спідньою білизною.

П’ять років тому сталася в моєму житті вельми неприємна історія. Хоча з часом і виявилося, що все було для мене на краще. Але від того, м’яко кажучи, не легше. Познайомилась

Сьогодні я хочу розповісти вам свою історію. Мені потрібна допомога, вірніше, порада. Я навчаюсь в університеті. Нещодавно до нас в групу перевели нового студента. Він такий гарний собою, що всі

Хочеться поділитися з вами історією з мого життя, яка, напевно, багатьом виявиться знайомою, і навіть в деякій мірі досить банальною, але все ж. За все своє життя я зробила висновок