Баба Тося завжди говорила, що її кішка Мурка є справжнім охоронцем. Щоразу, коли Мурка зникала у підвалі, старенька жартувала: “Мурка знову на службі!”

Якось увечері, коли баба Тося готувала вечерю, вона почула дивні звуки, що виходять із підвалу. Було чути, як Мурка верескує, наче в бою, а незабаром пролунав гучний звук посуду, що розбивається.

– Боже мій! Що там відбувається? – злякано скрикнула старенька. Вона поспішила до дверей підвалу: кожна клітина її тіла напружилася від страху.

Що, коли з її Муркою щось трапилося? Коли вона тремтячими руками відчинила двері, перед нею постало несподіване видовище .

На порозі гордо сиділа її кішка, а поруч, під її ногами, лежав величезний, бездиханий щур.

На підлозі також були уламки горщика із засохлими квітами, який, мабуть, був випадково перекинутий під час цієї боротьби. – Ох,

Мурко, що ти наробила!

– Зітхнула баба Тося, полегшено посміхаючись. Мурка муркотіла, ніби кажучи: “Ти ж бачиш, що я тут все під контролем тримаю!”

– Молодець, дівчинко моя, – ласкаво сказала баба Тося, гладячи кішку по голові.

– Ти справжній захисник цього будинку. Наступного дня старенька розповіла всім сусідам про подвиг своєї кішки, і Мурка стала справжньою місцевою знаменитістю.

Сусіди шанобливо кивали, проходячи повз будинок баби Тосі, а вона, з гордістю в очах, гладила свою кішку, що муркала – героїню підвалу.

КІНЕЦЬ.