Ми завжди жили бідно, і ніколи навіть не мріяли про те, що в нашому житті щось може змінитися на краще.

Мама наша в місцевому магазині продавала, а батько був водієм рейсового автобуса, який їздив з райцентру в наше село.

Ми з братом завжди хотіли жити краще, старалися добре вчитися, щоб поступити в інститут, і самим собі прокладати шлях в житті.

Але якось раптом, ні з того, ні з сього наш батько вирішив піти з сім’ї – розлучився з мамою, і в райцентр поїхав.

Найцікавіше, що він пішов не до іншої жінки, а просто пішов, щоб жити самому. А невдовзі наш батько розбагатів – у нього з’явився гарний будинок, новий автомобіль, тато був геть не схожий сам на себе.

Він став жити таким життям, про яке ми могли лише мріяти, але про нас з братом тато зовсім забув.

Всі ми гадали, звідки у нього з’явилися гроші?

Виявляється, у тата в Америці знайшовся дядько, який залишив йому у спадок величезну суму. І щоб нею з нами не ділитися, перед тим, як її отримати, батько швиденько розлучився.

Потім він знайшов собі дружину, яка була майже моєю ровесницею, і став собі з нею жити, абсолютно не цікавлячись тим, як ми живемо в цей час.

А нам з братом і мамою доводилося переживати тоді доволі непрості часи.

Минули роки. Я давно заміжня, маю чоловіка і дітей, у нас є свій будинок.

У брата мого також все добре. На жаль, мами нашої не стало ще 5 років тому. Відтоді ми з братом ще більше тримаємося разом, бо ж ми єдині рідні люди один в одного на цьому світі.

Але нещодавно в нашому житті знову з’явився батько. Він сам нас знайшов.

Гроші його давно закінчилися, а його молода дружина обібрала його до нитки, і практично без нічого викинула на вулицю (виявляється, він сам в свій час все на неї переписав).

Тепер він в роках, і хворий, і до того ж, не має де жити. Тому сподівається, що хтось з нас, дітей, прийме його до себе.

Я відразу йому сказала, що батька у мене давно немає. Брат теж відмовився його в себе приймати.

Батько пішов від нас зі сльозами на очах і словами, що треба вміти прощати, і що він нас не так виховував.

Не знаю, мене інколи гризе сумління, чи правильно я зробила? Але ж я зробила так, як він колись з нами.

А як би Ви вчинили на моєму місці?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

КІНЕЦЬ.