Коли ми з чоловіком звернулися до свекрухи за доnомогою, вона посміялася з нас. Але тепер вона вирішила, що може жити за наш рахунок.

Мені довелося нагадати Остапу про наше неспокійне минуле. Наша історія розпочалася у 2010 році, одразу після весілля. Ми жили у застарілій квартирі радянсьkоrо зразка, далеко від центру міста, добиралися на роботу двома маршрутками. До 2012 року ми нагромадили достатньо грошей, щоб купити ділянку за містом.

Ми мріяли про власний будинок. Тому й витратили на нього цілий стан: купували будівельні матеріали, наймали підрядників, стежили за процесом та обирали нові меблі.

Мої батьки радо допомагали матеріально, але моя свекруха Ольга нічого для нас не зробила. Але найдивніше те, що вона аж ніяк не була бідною.

Вона володіла трьома магазинами одягу та взуття, зробила розкішний ремонт у своїй квартирі, купила нову машину та двічі на рік відпочивала за кордоном. Коли ми попросили в неї позику, вона з глузуванням сказала, що у неї не вистачить грошей на наш будинок – і що ми повинні самі себе забезпечувати.

Мене дратувало її лицемірство. Вона була готова на все заради молодшої доньки Аліни. Від приватної освіти до навчання у Варшаві – вона щедро забезпечувала свою доньку.

Ситуація підштовхнула Остапа наприкінці 2012 року виїхати до Німеччини на роботу – виснажливу, яка досі завдає йому проблеми зі здоров’ям. І ось, через 10 років, ми нарешті влаштувалися в нашому будинку, у нас є діти, ми господарюємо.

Остап добре заробляє, а я допомагаю, продаючи квіти з нашого саду. Минулого тижня Остап запропонував запросити його маму пожити з нами на літо. Я була приголомшена. Адже Оля не турбувалася про нас упродовж усіх цих років, але тепер вона згадала про нас, бо Аліна була надто далеко, у Польщі.

Взимку Оля перенесла 0перацію на серці. Вона використала цей факт, щоб змусити Остапа часто відвідувати її. Тепер вона планувала провести з нами всю свою літню відпустку.

Незважаючи на те, що раніше вона відмовлялася допомагати нам матеріально, коли ми будували будинок, тепер вона хотіла жити у нас вдома за наш рахунок.

Остап захищає її, що мене дуже зачіпає. Ми слізно просили її про допомогу, і вона відмовила. Тому я твердо вирішила не змінювати своєї думки щодо цього.

КІНЕЦЬ.