Після сме рті батька я вирішила продати його майно, у тому числі і автомобіль – ледь працюючий “Жигулі”, що став причиною розладу в нашій родині.

Коли я виставила машину на продаж, мені відразу зателефонував дядько і заявив, що вона належить йому по праву у зв’язку із суперечкою з моїм батьком.

Багато років тому, у нашому маленькому селищі у тяжкі у фінансовому відношенні дев’яності роки, мій батько виграв “Жигулі” у лотерею.

Квитки, які періодично дарував мені скупий дядько, мав замінити справжні подарунки на сімейних святах.

На загальний подив, тато виграв одного разу.

Замість радості дядько вибухнув гнівом, наполягаючи на тому, що коли він купив квиток, то машина належить йому.

Він навіть звернувся до суду, але все було безуспішно.

В результаті мама вирішила, що машина проклята і заборонила батькові їздити на ній.

Так вона й простояла незайманою в гаражі кілька років.

Зараз, через десятиліття, коли нас у сім’ї залишилося тільки двоє, мій літній дядько, як і раніше, бореться за цей автомобіль і не перестає мене дошкуляти.

Тим часом колекціонери із мережі запропонували за раритетний автомобіль солідну суму.

Тепер я буквально розриваюся.

Мама попереджала, що машина не принесе щастя.

Чи варто мені її продавати?

Або подарувати її дядькові, щоб покінчити з ворожістю, що так довго триває?

КІНЕЦЬ.