Баба Дуся протирала стіл, коли раптом кішка, знайома старенькій за годинами спостереження з вікна, прослизнула в будинок. Вона нявкнула якось незвично і подивилася на бабу Дусю неприкритим тривожним поглядом.

– Що, красуне, заблукала? – пожартувала старенька, але кішка почала рухатися до дверей, уривчасто нявкаючи. Розуміючи, що відбувається щось дивне, Дуся вирішила піти за кішкою.

Вона знала цю вулицю як свої п’ять пальців. Проходячи повз квіткові клумби, кішка повела бабу Дусю до старої криниці. Підійшовши до неї, кішка сповільнилася, а потім зовсім застигла, вдивляючись у темний отвір .

– Що ти, люба, хочеш показати? – Запитала старенька. Саме в цей момент з глибини колодязя почувся слабкий, ледве вловимий голос:

– Допоможіть! Баба Дуся швидко зрозуміла, що сталося. Якийсь хлопець упав у колодязь!

– Тримайся, юначе! Я зараз зателефоную рятувальникам!

– Крикнула вона, намагаючись заспокоїти хлопця.

– Будь ласка, поспішайте! Вода вже прибуває, – долинуло з-під землі. Баба Дуся в паніці побігла назад у будинок, забула навіть про відчинені двері.

Схопивши телефон, вона швидко набрала номер служби порятунку. Через десять хвилин з двору пролунав грім гудків. Прибули рятувальники. Хлопця витягли з криниці: він був мокрий і наляканий, але живий.

– Дякую вам, бабусю, – сказав він, обіймаючи стареньку.

– Якби не ви і ваша кішка…

– Не моя, – усміхнулася баба Дуся, дивлячись на кішку, яка гордо сиділа на порозі.

– Це наш герой дня. Іноді і коти рятують людей.

КІНЕЦЬ.