Мишко прийшов в офіс рано-вранці, і його відразу ж зустріла подруга Аліна, було видно, що вона схвильована.

– Мишко, чув останні новини? Нова начальниця звільнила тебе!

– Що?!

– Видихнув він, відчуваючи, як його серце стукає в грудях.

– Так, Діма сказав, що чув таку розмову, – підтвердив колега Андрій. Не роздумуючи ні секунди, Мишко увірвався до кабінету нової начальниці, жінки років 30 з темним волоссям та яскраво-блакитними очима.

– Ви, можливо, вважаєте, що це весело – звільняти людей без причини? – почав він, ледве даючи їй можливість відкрити рота.

– Я так довго працював у цій компанії! І ось, що я отримую на подяку? Жінка дивилася на нього здивовано. Перш ніж вона відповіла, до кабінету зайшов Діма: – Мишко, пробач! Ми просто пожартували.

Тебе ніхто не звільняв. Мишко відчув, як його обличчя стає яскраво-червоним. Він перевів погляд на начальницю, яка, здається, була така ж здивована, як і він.

– Я… я так шкодую, – промовив він, розуміючи всю глибину свого промаху.

Жінка посміхнулася, її голос був спокійним та впевненим: – Знаєте, ваша думка про мене справді важлива. Хоча я воліла б дізнатися про неї в менш драматичній обстановці.

Мишко глибоко зітхнув і насилу підбирав слова: – Чи можу я запросити вас на вечерю, щоб перепросити? Вона підняла брову, потім усміхнулася.

– За однієї умови – без раптових сплесків емоцій.

Так почалися їхні романтичні стосунки. І, що цікаво, кожен із колег досі стверджує, що саме він вигадав цей «нешкідливий» жарт, який у результаті призвів до створення прекрасної родини.

КІНЕЦЬ.