Втомилася спостерігати, як дочка сама псує собі життя. Собі та дітям. Зять уже вп’яте йде з сім’ї, чотири рази вже повернувся, а дочка його постійно прощає і приймає назад. Каже, що у них сім’я, вона не може його вигнати, бо мають дітей. І що – діти? Цей тато навіть не пам’ятає, коли у дітей дні народження!

Десять років тому донька вийшла заміж за Олега. Мені він уже тоді здався людиною негідною моєї дочки. Начебто як нормальний, але щось у ньому таке собі періодично проскакувало. Таке, що не вчепиш, а загальне враження залишається гиденьке. Я дочку відмовляла від цього шлюбу, але вона наполягала – це кохання, мамо, не лізь. Я й не лізла.

Зіграли вони весілля, оселилися в доччиній квартирі, яку їй дідусь свого часу заповів. Я намагалася зайвий раз до них не ходити, щоб не засмучуватися. Олег мене дратував неймовірно, але дочка стояла за чоловіка горою. Лінивець диванний звичайний! Дочка чоловіка отримувала, та ще й увесь будинок на ній, цей навіть поїсти собі не покладе.

Коли дочка чекала дитину, Олег обіцяв, що він зможе сім’ю забезпечити, що він з дитиною допомагатиме. Але варто було дочці в декрет вийти, як у сім’ї одразу стало голодно та холодно. Забезпечити родину у зятя не виходило. Дочка йшла по допомогу до мене, а як я відмовлю?

– Ти дарма так на Олега наговорюєш. Він намагається знайти роботу краще, але зараз такий час, з роботою зовсім погано, – виправдовувала дочка свого чоловіка. А у зятя інших часів і не бувало, завжди щось заважало, завжди щось не так. З дитиною він допомогти не може, бо боїться і не вміє, роботу знайти краще не може, бо його такого чудового нікуди не беруть, по дому нічого не робить, бо дуже втомлюється.

Коли онукові виповнилося два роки, зять вперше пішов із сім’ї. Зібрав свої пожитки у валізку, сказав, що втомився, що таке життя не для нього, і пішов, подавши на розлучення. Дочка дуже горювала. Я її заспокоювала, а сама в душі раділа – відмучилися, позбулися. Тепер усе налагодиться.

Рік від зятя жодних звісток не було. І аліментів також. Дочка насилу, але прийшла до тями, життя почало налагоджуватися, а тут знову він на порозі. З тією ж валізою – вибач, люблю, сумую, скучив. Донька розтанула, назад його прийняла. Я тоді її дуже не зрозуміла.

– Та ти себе по шматках збирала після того, як цей тебе покинув одну з дитиною! Його гнати треба, а ти знову до себе приймаєш! – Мамо, у нас дитина, він батько. До того ж він усвідомив свою помилку. І взагалі, не лізь, ми самі розберемося.

За рік вони зробили ще одну дитину. На цей раз Олег протримався з немовлям пів року, а потім знову зібрав речі та пішов, заявивши, що зробив помилку. На цей раз навіть розлучатися не довелося, вони вже були розлучені. На дочку дивитись було боляче. Залишитися з двома маленькими дітьми однією – це страшно.

Я допомагала всіма силами, але все одно було важкувато. Але нічого, впоралися. Діти в садок ходили, дочка на роботу вийшла, начебто все добре було. А потім знову з’явився Олег. Дочка знову його пустила, хоч від мене намагалася це приховати. Я навіть казати нічого їй не стала, бо слів не могла підібрати. Це наскільки себе треба не поважати, щоб дозволяти так обходитися? Повинна бути якась гордість, зрештою!

Торік зять пішов ювілейний п’ятий раз. Дочка йому в кредит дорогий телефон взяла, а він знову зібрав речі та пішов. Найбільше мені онуків шкода, вони ніяк на ситуацію вплинути не можуть, маленькі ще. Але їм теж дістається – тато, коли вдома починає виховувати їх. Хоча вихованням це не назвати – ходить і репетує, нервує.

Нещодавно онуки по секрету сказали, що татко знову повернувся, доки не живе з ними, але щодня приходить на вечерю. Я хоч і зарікалася не лізти в цю справу, але сил мовчати вже не було. Подзвонила дочці.
– Ти що це робиш? Мало тобі було кредиту, який ти за нього платила, мало тобі, що ти від нього аліментів за всі роки тисяч п’ять отримала. Мало того, що він об тебе ноги витирає, на дітей нервує. Ти знову вирішила його прийняти? – Обурення в мені било через край.

– Діти розбовкали… Мам, так, Олег повернувся і хоче налагодити стосунки. В нас діти, він їх любить. Я не можу залишити дітей без батька.
– Та годі дітьми прикриватися! Ти хоч раз у дітей запитала, чи хочуть вони цього татуся бачити? Він навіть не знає, коли в них дні народження, і що його діти люблять. Він тебе використовує як запасний варіант!
– Ти не розумієш… Так, я насправді не розумію, як можна бути такою безглуздою.

Як би вона від нього матеріально залежала і боялася не впоратися сама з дітьми – це якесь пояснення. Але тут просто божевілля якесь. Я втомилася вже дивитися на це неподобство. Сказала дочці, що якщо вона ще раз прийме цього Олега, то мені може вже не бігати й не плакатися, шкодувати не буду. І допомагати їй не стану. Внукам допомагатиму, а вона сама нехай розбирається. У мене сил просто немає.

Відьма з метро Цікаву історію розказав мені знайомий, а я розкажу вам. Десь місяць тому він їхав зі своєю дочкою 4 років в метро, і пересівши на зелену гілку зайшов

Мою колишню засмоктало в інстаграм… Познайомився з Марією на дні народження. Відразу звернув на неї увагу, тому що вона дуже красива дівчина. Хоча не так … Вона дуже-дуже красива. При

Ми познайомилися на заняттях аргентинським танго: він викладає в нашій школі танців. Періодично зустрічаємося на танго-вечірках, іноді я беру у нього приватні уроки. Відчуваю, що між нами пробігла іскра, ми