Сашко похмуро провів ганчіркою по підвіконню. Дружина вирішила, що їй просто необхідна допомога чоловіка у прибиранні, а слабкі протести Сашка були пригнічені важким поглядом дружини.

Так-то Сашко і не проти допомагати, але сьогоднішній день дуже не підходить для цього. Вихідний, по телевізору цікаві фільми один за одним, у холодильнику нудиться у тяжкому очікуванні хмільний напій, а в морозилці бездарно мерзнуть креветки.

Однак жоден із цих аргументів дружина не сприйняла. Вона суворо зсунула брови і абсолютно не відповідним цьому грізному вигляду тоном заявила, що Сашко, звичайно, може лягти на диван і нічого не робити, а вона сама зараз все прибере. Тільки їй цього треба.

– Аня, я пил протер. Що далі? – крикнув Сашко.

– У сенсі протер? Так швидко? – у кімнаті матеріалізувалася дружина, недовірливо скануючи простір поглядом.

Погляд зафіксував порушення, і тут же пролунав звуковий сигнал тривоги.

– Це ти називаєш “протер”? А тут хто протиратиме? А тут? Отут взагалі пальцем по пилюці малювати можна! – обурювалася дружина, тягаючи Сашу по кімнаті.

Сашко важко зітхав. Він і не думав, що в цій невеликій кімнаті є стільки місць для пилу.

– І фігурки свої колекційні протерти не забудь, бо скоро мохом поростуть, – зловтішно нагадала дружина і вихором вилетіла з кімнати.

Сашко без ентузіазму глянув на низку роботів. Постояв, подумав, перевів своїх улюблених роботів у розряд непотрібних пилозбірників, потім сходив у комірчину за коробкою і згріб фігурки туди. Нема чого всяким мотлохом квартиру завалювати!

Пройшовшись ганчіркою по всіх місцях, куди його практично тицяла носом дружина, Саша знову заволав, що все зробив. На порозі кімнати знову виникла недовірлива дружина.

– Ну як ти дивився? А ось тут хто витиратиме? Мені тобі на кожну порошинку тепер показувати? – вичитувала Сашка дружина, а той тільки морщився і помахував ганчіркою. – Дай сюди, моє нещастя! Іди починай пилососити!

Сашко покірно подався на це відповідальне завдання, але й там усе повторилося в тій самій послідовності. Саша ліниво возив трубкою по підлозі, потім кликав дружину, вона підносила руки вгору і запитувала стелю, за що їй все це, а потім відібрала у чоловіка пилосос і відправила його готувати інвентар для миття підлоги.

Сашко був не гордий, його послали, він пішов. То що там треба для миття підлог? Відро, ганчірка, швабра? Ну, і де це все? Тільки відкривши рота, Сашко передбачливо його закрив, вирішивши не турбувати дружину такими дрібницями, сам знайде.

І знайшов! Швабра на нього сама впала, коли Сашко виявив на балконі відро, а ганчірка знайшлася у ванній.

Коли гордий Сашко, трохи чухаючи стукнутий шваброю лоб, відрапортував, що все готове, дружина дивилася на нього поглядом, у якому читалася недовіра. І не дарма.

З’ясувалося, що ганчірка до втручання Сашка була не ганчіркою, а рушником для ніг, але через неуважність Сашка він покотився вниз кар’єрними сходами.

На мить Сашкові здалося, що очі його Ані, його ніжної квіточки, наливаються крoв’ю, а з ніздрів чітко вириваються цівки пари.

– Аня, я, якщо що, в магазин, – белькоче Сашко, який вирішив змотатися від гріха і дружини подалі.

Сашко вдумливо ходить магазином, прискіпливо розглядаючи кожну картоплину та морквину. Він сподівається, що до його повернення дружина вже охолоне і, чого вже гріха таїти, закінчить прибирання.

Навантажившись пакетами з майбутньою вечерею, Сашко неквапливо помчав додому. Він ішов би ще повільніше, але тут його з непереборною силою потягло до туалету, що змусило помітно прискорити крок.

Додому він не зайшов, а влетів, настільки йому хотілося опинитися в окремій кімнатці з фаянсовим другом. Зазнавши небувалого полегшення, Сашко вийшов із туалету людиною, яка готова згорнути гори. Ну, чи хоча б приготувати вечерю.

У квартирі було тихо та пахло духами дружини. На столі виявилася записка, яка повідомляла Сашкові, що дружина, вимотана домашнім господарством і безглуздістю чоловіка, поїхала лікувати розхитані нерви до подруги.

Саші стало соромно від своєї прибиральної бездарності, тому він вирішив будь-що-будь приготувати вечерю. А коли мужик сказав, то мужик зробить.

Сашко розклав продукти в холодильник, глянув на годинник і засумував. Зараз мав розпочатися футбол, але на кухні телевізора не було, дивитися футбол на телефоні він не любив.

Меланхолію Сашка розвіяв хлопок вхідних дверей, а голос сина сповістив про те, що він удома. У голові Сашка відразу ж забув план, як і футбол подивитися, і вечерею обзавестися.

Сашко покликав свого дев’ятирічного сина на кухню та урочистим голосом оголосив, що той уже достатньо дорослий, щоб допомагати татові на кухні.

Відблисків трудового ентузіазму на обличчі сина Сашко не помітив, але це не збило його з пантелику.

– Там все нескладно. Тобі треба помити курку, поставити варитись бульйон і почистити овочі. Якщо що, я в залі, – тоном генерала, який віддав усі потрібні вказівки, заявив Сашко, і, взявши пляшку улюбленого напою з холодильника, дрібною риссю побіг до телевізора. Непогано було б, звичайно, ще й креветок відварити, але часу на це вже не було.

Тільки Сашко влаштувався на дивані і примірявся відкрити пляшку пінної амброзії, як із кухні пролунав крик сина.

– Тату, а яку каструлю брати?

Сашко крикнув у відповідь розпізнавальні ознаки потрібної каструлі і з хлопком відкрив пляшку.

– Тату, а курка в каструлю не вміщується, так і треба? – знову пролунав крик, і Сашко мало не подавився

Ні не потрібно. У цю каструлю та жалюгідна куряча нога мала поміститися без проблем. Сашко вирішив особисто проконтролювати.

Виявилося, що підходящих під опис каструль було дві. Син знайшов ту, що меншу, у якій не те що суп, три яйця одразу не звариш.

– Ти сказав з квіточками, я знайшов із квіточками, – пробурчав син

Видавши синові потрібну каструлю, Сашко кинувся несамовито назад до телевізора. Але варто йому перевести дух, як з кухні знову пролунав запитуючий крик сина.

Весь перший тайм Саша галопуючим цапом гасав між кухнею та залом, пропустив усі два голи, отримав огидно очищену моркву, причому одну, залиту бульйоном плиту, гору якимось чарівним чином набрудненого посуду та підозрілі брудні плями на підлозі.

Зрозумівши, що ще трохи, і кухня перестане виглядати як місце, яке колись прибирали, Сашко змирився, що сьогодні не його день. Підняли рано, робити уборку змусили, накричали, дружина до подруги пішла, тепер ще й це все.

Сашко взяв себе в руки і максимально спокійним тоном відправив сина геть із кухні.

– Тату, я якщо що, на подвір’ї, – крикнув із безпечного коридору син, і одразу ж пролунав звук закриття вхідних дверей.

– Щось мені це все нагадує, – пробурмотів Сашко і почав дочищати “почищену” сином моркву, сумуючи через пропущений футбол.

КІНЕЦЬ.