Ми з моїм чоловіком Василем поїхали з міста до села на кілька місяців. У нас там була невелика ферма та сад. Ми заощадили пристойну суму грошей та інвестували у сучасне сільськогосподарське обладнання.

Це допомогло не лише нам, а й нашим сусідам. Життя в селі було відмінним. Батьки Василя, Мирон і Тося, були людьми похилого віку, і вони жили в тому будинку, в якому ми перебували.

Після нашого весілля ми спочатку намагалися придбати власне житло, але фінансові труднощі змусили нас жити з батьками Василя. Вони запропонували нам весь свій другий поверх.

Проте проблеми почалися, коли я захотіла зробити ремонт у нашій кімнаті. Ми з Василем планували купити нові меблі – у білому кольорі та скандинавському стилі.

Ми навіть виділили б на це всі кошти. Під час походу по магазинах ми знайшли ідеальні меблі, але вони були дорогими. Ми вирішили почекати кілька тижнів, перш ніж купувати їх.

На свій жах, одного разу, прийшовши додому, я виявила в нашій кімнаті темні, вульгарні меблі. Василь пояснив, що його мати обрала саме це, бо так було дешевше.

Розлючена і ображена, я втекла в сад, де Мирон незабаром втішив мене. Він вибачився, сказавши, що поговорить із дружиною та сином. Того вечора все набуло несподіваного оберту.

Мій тесть подбав про те, щоб ми придбали бажані меблі. Я була вдячна йому за доброту, але не могла не відчувати розчарування через ситуацію і втручання в наше життя моєї свекрухи.

КІНЕЦЬ.