Прочитала історію про те, як син не спілкується з матір’ю, і здивувалася. Я думала, що тільки зі мною не спілкується мій син.

Мені 55 років, а сину 27 років. Він не живе зі мною зі свого десятилітнього віку.

Живе з бабусею, моєю матір’ю. Хотів поїхати у сім років, але я не відпустила тоді — ходила інстанціями, писала, відстояла свої права на нього.

Потім він поїхав, бо вже мав право обирати місце  проживання. З роками ми дедалі менше спілкувалися.

Мої батьки, в яких живе мій син, не дозволяли мені приїжджати надовго. Потім взагалі заборонили.

Може, ви подумали, що я неблагополучна особа, гуляка, залежна чи судима? Нічого подібного.

Я нормальна людина. Єдиний мій соціальний недолік — усе моє робоче життя низька заробітна плата, а зараз мінімальна пенсія.

Однак мені казали, що я психологічно складна людина. Можливо, це і спричинило відчуження сина.

Але ще й гроші, безперечно, те, що я мало заробляла. Мій син добре працює вже близько семи років, безперервно, з самої переддипломної практики.

Заробітна плата середня, дозволяє йому не голодувати, купувати одяг, але й годі. Зараз він навчається в автошколі, хоча коштів купити автомобіль, у нього поки що немає.

Йому важко працювати і вчитися в автошколі одночасно. Його друзі, яких у нього дуже небагато, навчилися водити машину ще в підлітковому віці і легко склали іспити на права, навчаючись в інституті, оскільки їхні батьки мають автомобілі.

Я, можливо, винна в тому, що він багато в чому був обділений – немає батька (розлучився зі мною і пішов), не було тих благ, які є в інших дітей – та сама машина, поїздки на море, до столиці, закордон.

Але тепер він дорослий, добре працює, іноді кудись і їздить у відпустку, скоро отримає права і, можливо, колись купить автомобіль.

Але зі мною він спілкуватися не хоче, не відповідає мені у вотсапі, рідко та неохоче відповідає по телефону. Я не прошу порад.

Тут нічого не зробити, наскільки я розумію. Я хотіла розповісти, як мені важко.

Як це болісно — доживати і думати, що вже ніколи не побачу сина. Можливо, побачу ще кілька разів і все.

Думаю, хто ховатиме мене? Чи приїде він? Можливо, і приїде, але я цього вже не дізнаюся.

КІНЕЦЬ.