Моя 30-річна дочка має другий шлюб. Від першого чоловіка троє дітей та від другого вже двоє.

Довго описувати ситуацію, але якщо коротко, вона не дає мені спілкуватися з дітьми, яких я допомагала їй ростити. Я у всьому їм допомагала, залишила квартиру, вони її продали без мене, повернулися до мене жити.

Шість років прожили – скандали, образи, розлучення. Колишньому зятю мені довелося купити житло, а дочка нічого не сказавши, втекла з дому, винайняла квартиру, взяла кредит на житло, купила квартиру.

Зі мною перестала спілкуватися. Дітей батькові також не давала. Замкнуте коло.

Без кінця сварилися, у квартиру до себе не пускає, дітей і батькові не дає, а все що він купував, викидала на смітник. Новий шлюб ні до чого хорошого не привів.

Знову дітей не дає, постійно хамить. А ми обидва головні вороги.

От і думаю, звідки це, від добрих чоловіків чи від такого життя. Зарплати невеликі. Помешкання в кредит. Оце щастя.

Хочу хоч чимось допомогти, дітей до школи проводити, зустріти. Немає спілкування ні з дочкою, ні з онуками, лише хамське ставлення.

КІНЕЦЬ.