Коли я вперше познайомилася зі свекрами, то подумала – за що мені таке. Але вирішила, що не буду звертати уваги на них, вони люди прості. Та я тоді ще гадки не мала, що мене чекає попереду
Коли ми познайомилися з Дмитром, він мені дуже сподобався.
Розумний, цікавий, добрий та уважний до мене – це відразу було чимось неймовірним, адже не вірилося, що такі хороші риси і так багато їх може бути поєднано в одній людині.
Ми з Дмитром стали багато спілкуватися, чимало часу проводити разом.
Все більше він мені подобався і мені зізнавався у щирості своїх почуттів.
Поряд з ним я відчувала себе щасливою, адже він серйозний, завжди підтримає мене і завжди має гарну пораду, що яких я намагалася прислухатися.
Згодом я сама зрозуміла, що щиро кохаю цю людину і мріяла вже про наше майбутнє разом.
Ми з Дмитром зустрічалися так пів року, а потім він запропонував мені вийти заміж за нього.
Скажу щиро, що я від того була дуже щаслива, адже останнім часом лише й мріяла про пропозицію його.
Згодом Дмитро запропонував мені познайомитися з його батьками, так, як все ж ми збиралися одружитися і в нього серйозні наміри були.
Коли я йшла знайомитися до батьків Дмитра, дуже хвилювалася, так хотіла сподобатися їм. Зробила милу зачіску, сукню нову одягла і купила тортик, вважала, що буде добре так.
Коли я прийшла до Дмитра, в квартирі був його батько і мама.
Вони мене гарно зустріли і ми пішли на кухню.
Але я так здивувалася, що й не передати словами.
Скрізь було так брудно, наче в цій квартирі пенсіонери живуть, які не можуть самі прибирати.
Було дивно й те, що мати Дмитра ходила в старому халаті, на голові не розчесане волосся, і батько його був просто в штанах і майці домашній.
Для мене було це все якось дивно, я не очікувала на таке, наче й ніхто мене не чекав. та я списала на те, значить вони люди прості, а це теж добре. Для чого ці зайві зобов’язання?
Але й те, що свекруха поставила на стіл, не назвеш смачними стравами: звичайна пісна гречана каша і голубці. Ну таке.
Звісно, що такого мені їсти не хотілося, але якось не до того було, не особливо звернула увагу.
Після весілля невеличкого, яке ми зіграли в маленькому кафе, ми стали жити в батьків чоловіка.
У них трикімнатна квартира, Дмитро їх єдиний син, я села з села, тому свого житла не маю, а тут місця вистачить усім.
Як тільки я перебралася в квартиру до чоловіка, вирішила гарно придбати все і на вихідні, поки батьки поїхали на дачу, усе чистенько поприбирала, попротирала, повимивала. Так наробилася під час цього, що й словами не передати, адже ну дуже брудно в квартиру було.
Звісно, що я не чіпала окрему кімнату батьків Дмитра, але й мені без неї вистачило, було де наробитися.
Так чекала їх повернення, сподівалася, що сподобається усім.
Та свекри лише розсердилися, мовляв нічого не можуть знайти, і якісь там старі речі я їх викинула, хоча я особливо нічого такого й не викидала, лише сміття.
Загалом свекруха ще й образилася:
– Якщо наступного разу надумаєш прибирати, то прибирай лише в кімнаті своїй, – сказала вона мені.
Так і з харчуванням. Вони їдять сало смажене, постійно котлети жирні, оселедець, я такого не люблю, стараюся щось простіше приготувати, не таке жирне і калорійне.
та батьки Дмитра лише докоряють, що я не вмію їсти варити, бо на пару якісь овочі варю і курку з квасолею тушкую.
Дмитрові все подобається, він розуміє мене, але каже, щоб я краще мовчала і не йшла на суперечки з його батьками.
В квартирі вже через день знову стало брудно, батьки чоловіка звикли до такого життя, та й Дмитрові не заважає, він давно до цього звик.
А я не можу, хочеться затишку та комфорту, та розумію, що живу в чужій квартирі і я тут ніхто.
Якось приготувала вечерю для всіх я, хотіла, щось смачного і оригінального. Стушкувала рибу і запекла запіканку з кабачків. То свекор ще просив свекруху, щоб їсти варила після такої вечері, бо такі страви для королів хіба, ними не наїсися.
Як щось свекрусі і пораджу, то вона постійно бурчить, мовляв де таке є, щоб яйце курку вчило. Хоча я в усьому дослухаюся її, стараюся не перечити.
І наче вони люди непогані, але дуже для мене важкі.
Грошей у нас на своє житло немає, звісно, навіть на оренду також, але мені сумно вже від того, що маю жити тут.
Як привчити людей до чистоти? Як мені жити з ними під одним дахом, коли вони зовсім не рахуються зі мною і чоловік на стороні батьків?
КІНЕЦЬ.