Щоранку Іван Іванович вітав усіх у під’їзді теплою усмішкою та добрим словом. Отже, коли він оголосив про свій майбутній шлюб з 20-річною Ганною, багато хто думав, що він просто втратив голову.

– Ви що, серйозно?

– Запитала Олена, пенсіонерка з третього поверху.

— Це ж дитячий садок! Вона ж майже онука вам за віком!

Іван Іванович тільки знизав плечима: – Кохання не знає кордонів, Олено Петрівно. Сусідка по сходовому майданчику, Марина, молодша, але все ж на 20 років старша за Ганну, пошепки обговорювала новини з друзями: – Думаєш, це кохання?

Мені здається, вона просто хоче жити в комфорті. А за тиждень ситуація змінилася: виявилося, що Іван Іванович виграв у лотерею цілий мільйон.

Весь під’їзд був здивований.

– Ну ось, все ясно!

– Заявила Олена.

– Вона про це знала! Марина додала: – Так, прямо мисливець за спадщиною. Але життя зробило ще один сюрприз. Якось Ганна підійшла до Марини і сказала: – Знаєте, я справді люблю Івана Івановича. Так, гроші – приємний бонус, але й без них я була б із ним.

Він чудова людина. І хоча багато хто продовжував їй не вірити, час показав, що їхня любов була справжньою. Іван Іванович та Ганна прожили разом багато щасливих років, довівши всім, що справжнє кохання не має ціни та не піддається рокам.

КІНЕЦЬ.