День у Каті не задався з самого ранку. Спочатку вона посварилася з сусідкою, літньою жіночкою, яка завжди була всім незадоволена. То музика їй серед білого дня заважає, то розмовляє Катя голосно, то хтось на вулиці покурить, а сусідка до Каті біжить лаятись.

Ще й із хлопцем сьогодні Катя посварилася. Ось хто його просив дзвонити їй о восьмій ранку в суботу? Який сплав по річці, який похід? Ще й образився, коли Катя на нього гарчала стала. А хто б не став, коли ти весь тиждень не висипаєшся, ніжно плекаєш у грудях надію відіспатися на вихідних, а тебе будять у таку рань з усілякими дурощами? Катя таких не знає.

Загалом, потопав її хлопець туди, куди Катя його з гаряча послала, тобто до лісу. А може, й не в ліс. Катя не пам’ятає, куди саме його послала, але точно на три літери. Сусідку, яка притяглася лаятись через крики Каті, Катя теж кудись туди послала.

Адже на день були такі плани! Виспатися, із задоволенням поснідати, з не меншим задоволенням поніжитися у ванній з пінкою, потім зібратися і поїхати на побачення. І тепер цілий день коту під хвіст! З виспатися та побаченням уже не склалося, а лише дев’ята ранку!

Катя тужливо зітхнула, а в цей час її шлунок нагадав, що ще не все втрачено, і вона має всі шанси хоча б із задоволенням поснідати.

Це справді було рідкісне задоволення, бо під час робочого тижня Катя снідати не встигала. Вона досипала до останнього, а потім зривалася з ліжка, бігом вмивалася, одягалася і вже майже спізнювалася на роботу.

Вирішивши не відмовляти собі хоча б у задоволенні поснідати, Катя попрямувала до холодильника. Достатком делікатесів він її не приголомшив, що Катю неприємно здивувало. Хоча, здавалося, чого дивуватися? Живе вона одна, ніяких делікатесів у холодильник вона не прибирала, то звідки б їм взятися? Делікатеси, вони, розумієш, не таргани, від сусідів не набіжать.

– Спечу млинці, – вирішила Катя. Перед її внутрішнім поглядом вже виходили ароматні, тонкі, ніжні і, безсумнівно, смачні млинці, від чого рот моментально наповнився слиною.

З випічкою млинців у Каті було погано. Точніше, із приготуванням тіста. Якось у дитинстві вона намагалася зліпити пиріжки, але закінчилося все багатоголосим завиванням сім’ї, даремно переведеними продуктами і якісно заляпаною квартирою. Більше випічкою Катя не займалася, якось настрою не було. Вона досі пам’ятає тижневий марафон із відшкрібання борошна з різних важкодоступних місць квартири.

Але Катя знала, що готувати млинці набагато простіше, сто разів бачила, як мама це робила, але в самої все руки не доходили. Нині ж перед її внутрішнім поглядом вже стояла тарілка найсмачніших млинців, тому відступати Катя не планувала.

Знайшовши рецепт і перечитавши його чотири рази про всяк випадок, Катя приступила до замішування тіста. Начебто все робила за рецептом, але маси, що вийшла, Каті здалося замало.

– Млинця на чотири вистачить… І варто було заради цього посуд забруднити? – розсудила Катя і вирішила подвоїти кількість інгредієнтів.

На якому саме етапі все пішло за планом, Катя не зрозуміла, але тісто вийшло дуже круте. Недовго думаючи, Катя розбавила його молоком, але не вгадала з пропорцією – вийшло дуже рідко, довелося додати муки.

Потім тісто Катя пересолила, довелося знову розбавляти. У намічену каструльку тісто вже не поміщалося, довелося переливати в більшу тару.

До кінця цього захоплюючого процесу виготовлення ідеального тіста для млинців Катя мала п’ять літрів вихідного продукту. Довелося навіть до магазину бігати, бо на найцікавішому місці у неї закінчилися борошно та молоко.

Катя вже не плекала мрію на чудовий сніданок, бо час наближався до обіду, але вже на чудовий обід вона розраховувала щосили.

Шумно видихнувши, Катя пов’язала косинку на кшталт Рембо, тугіше затягла фартух на ще тонкій талії, не вірячи, що вона залишиться такою після гори млинців, і почала розігрівати сковорідку.

Перші двадцять млинців посмажити вдалося швидко. Перший, звичайно, вийшов комом, але цей доказ був відразу ж утилізований у голодну Катю, як і другий, і третій, і навіть четвертий.

Катя сито відпочивала і вже без ентузіазму дивилася на каструлю з тістом, рівень якого, здавалося, навіть не зменшився.

Піднявши своє тіло з стільця, Катя войовничо икнула і знову повернулася до плити. Чого-чого, а завзяття в Каті було більше, ніж тіста в каструлі. Якщо вже взялася за виробництво млинців, то відступати не стане.

Наступні дві години злилися у свідомості Каті в якусь карусель. Вона смажила млинці на двох сковорідках і уявляла себе багаторукою богинею кулінарії.

Їй здавалося, що вже давно минула субота, настала неділя, а Катя все пекла та пекла млинці. Ось уже понеділок, начальство рве і кидає, а Катя все ще пече млинці. Ось її вже звільнили з роботи, але Катя продовжує пекти млинці. Вона не помітила, як на плиті з’явилася ще одна сковорідка. Тепер їх було вже три, а тісто, ніби знущаючись з Каті, все не кінчалося і не кінчалося.

Якоїсь миті всі думки з Катіної голови кудись зникли, і вона стала легкою-легкою, здавалося, дуне вітер, і Катя відлетить. Їй стало так спокійно, як не було вже давно. Не було часу, не було спеки від трьох сковорідок, не було тіста, що капає з ополоника. Тільки спокій та умиротворення.

В себе Катя прийшла від довгого дзвінка у двері. Виявляється, вона сидить на стільці і бездумно вирячилась у стіну. Озирнувшись осмисленим поглядом, Катя помітила, що вся поверхня її невеликої кухні заставлена ​​тарілками зі стопками млинців.

Машинально поправивши млинцеву Пізанську вежу на одній із тарілок, Катя попрямувала до дверей, адже дзвінок все ще продовжував надриватися.

За дверима виявилася сусідка, яка завжди дошкуляла Каті, у якої на лобі бігучим рядком було написано “я прийшла скандалити”. Власне, цим вона з порога зайнялася.

– Ви що собі дозволяєте? Ви що там палете? Дим коромислом стоїть! Я зараз до поліції зателефоную! – накручувала себе сусідка, поступово підвищуючи голос.

– А я тут млинці смажу. Бажаєте, вас пригощу? – ииролюбно запропонувала Катя і відразу метнулася назад на кухню, щоб через пару секунд повернутися з повною тарілкою млинців.

Сусідка здивувалася, замовкла на півслові і машинально прийняла тарілку. Катя з широкою посмішкою побажала сусідці приємного апетиту та зачинила двері.

Як би не було легко в голові, але тіло втомилося від цього млинцевого марафону, тому Каті хотілося прилягти, але тільки вона зручно влаштувалася і витягла ноги, як у двері знову зателефонували.

На подив себе самій, Катя навіть не подумала нічого поганого про того, хто дзвонив, просто з кректанням піднялася і вирушила знову відчиняти двері.

На порозі знову виявилася сусідка, а в неї була якась літрова банка.

– Ось варення полуничне, сама робила, до млинців-то саме те! Бери-бери, доню! Воно смачне, – промовила сусідка незвично лагідним голосом і, вручивши Каті банку, пішла до себе.

Катя на автоматі подякувала сусуідці, і зачинила двері. Чомусь вона відразу відкрутила кришку і вдихнула аромат варення. Пахло воно чудово. Сніданок вона пропустила, обід вийшов на бігу, але вечеря в неї точно буде чудова. Катя посміхнулася і пішла ставити чайник.

КІНЕЦЬ.