Привів мій син знайомити нас зі своєю обраницею, Василісою. Дівчина відразу здалася мені амбітною, яка знає собі ціну. У сина на той момент вже була власна квартира. Ми із чоловіком забезпечили житло синові. Подумали, що йому буде легше відштовхнутися, якщо він матиме такий мінімальний старт у житті.

Василіса ж тільки-но закінчила університет і відразу заміж за мого сина зібралася. Було відомо: не бачила ця жінка справжнього життя. Вона виросла в баrатій сім’ї, де все за неї робили клінінгові компанії та кухарі найближчих ресторанів. Я не хотіла ламати крила синові, але й мовчати теж не хотіла.

Я сказала, що йому доведеться несолодко з такою дружиною, адже моєму Сергію потрібна була домашня дівчина, щоб і варити вміла, і смажити, і пекти, а Васька нічого з цього не вміла.

Ну, вона вміла тости вранці синові робити. Тости з авокадо, тунцем та яйцем пашот (яке в неї виходило, ну, не дуже). — Ти чого, мамо, вона ж тільки починає свій шлях.

І готувати навчиться, і прати, і прибирати. Все буде згодом, — покривав син свою Ваську. Ну, ми ніяк не стали на них тиснути. Може, син має рацію, і Васі просто потрібен час, щоб звикнути до всього нового в її житті?

Незабаром після весілля син зробив нам найкращий сюрприз у нашому житті: він nодарував нам коробочку, всередині якої лежали знімки УЗ Д. Вони чекали на поповнення.

Ми із чоловіком собі місце від радості не знаходили. Ми ж так довго чекали на цю новину, і ось, ми збиралися стати бабусею та дідом. Ще до ваrітності Василіса жодного дня у житті не пропрацювала. Під час ваrітності її графік, ясна річ, змінився. Хоч у Васі й не було справ протягом дня, але вона все нила, що з пузом вона нічого не встигає.

Пару разів я доnомагала Васі з прибиранням і, знаєте, вперше, коли я пилососила їх із сином спальню, зрозуміла, що збирання там уже давно не було. Напевно, з дня моєї останньої ревізії у сина, коли він ще жив один.

Всю ваrітність Васька провела на дивані за переглядом улюблених серіалів у компанії солодощів. Щойно онука наро дилася, то невістка зовсім про свої обов’язки забула. Єдиним її заняттям стало зависання в Інтернеті.

Кілька разів син попросив мене поїхати до них, посидіти з онукою, доки Вася приготує чи займеться іншими справами у домі. Я хотіла доnомогти, а дзвінок сина лише став причиною.

Я зібралася одразу ж і рвонула до Васі. Я взяла внучку і почала грати з нею, розповідати вірші та казки. Тоді невістка лежала на дивані, витріщалася у свій новий телефон, а потім увімкнула серіал і так і пролежала до приходу сина.

Я розповіла йому про все. Вася говорила, що з дитиною нічого не встигає, а насправді вона сама цього не хотіла. Моя онука – дуже спокійна дитина. З нею і сидіти не треба особливо.

Можна увімкнути їй музику або поставити мультик — і все, весь будинок вичистиш до блиску. Син тільки кивнув. Він не надав значення моїм словам, а дарма. Нині онуці 4, а невістка з роботою не поспішає. Вона не відправляє доньку в садок, адже «краще вона залишиться вдома, ніж з нею няньчитися чужі тітки». Все б нічого, але мій син уже третій рік працює у двох місцях

. Він уже виглядає старшим за мене, а мішки під його очима – окрема тема. На Серьожці залишилися шкіра та кістки. Мені шкода сина, я хочу якось йому допомогти, але не знаю, як. А Васька… вона, я певна, і до універу доньки будинку залишиться. А то там треба до школи возити, забирати звідти… ще й ці уроки…

КІНЕЦЬ.