Маю знайому сім’ю. Чоловік, дружина, син. У сина проблеми зі здоров’ям. Чоловік займається ремонтом та будівництвом. Село у нас невелике, всі знають одне одного.

Перебралася до нас із міста жінка із сином, віком ще у початкових класах. Жінці вже близько 47 років. Вся інтелігентна, доглянута, бухгалтер.

Найнявся цей чоловік до неї на ремонтні роботи. І щось його в ній зачепило. Вона старша на 12 років, досвідчена, вогонь одним словом.

Дружина дізналася, скандал, розлучення. Вона дуже запальна, скандальна. Він знайшов віддушину у коханці, вирішили жити разом.

Як далі показав час, їй від нього нічого не потрібно, крім грошей та фізичної роботи. Зрозуміло, самотня жінка, потрібна допомога, молодий чоловік.

І почав він бігати від однієї до іншої, посвариться, біжить додому, адже майно не ділили, все залишив сім’ї. Посидить, посидить, старенька (так її тут називають) покличе, знову біжить.

Дружина довго погрожувала, що при зустрічі обов’язково їй дасть. Виловити її не вдавалося, оскільки та пересувається виключно машиною.

Тим більше прочухана від скривджених дружин вона отримувала вже не раз, така ось у неї репутація. Вийде з дому, сяде за кермо і поїхала на роботу.

І ось через два роки зустріч відбулася. Обидві опинилися в лікарні одночасно. Тут дружина вирішила виконати обіцяне.

Вона чоловіка давно попереджала, що хоч за п’ять років, але зробить свої діло. Уявляєте, що було, прямо в коридорі лікарні волосся летіло в різні боки. Добре, що народу було багато, рознімали, як могли.

І ось бідна жертва вирішила так все не залишати, викликала правоохоронців, написала заяву, подала до суду. А явних ознак то немає, синці та подряпини.

Тій жінці теж порадили написати зустрічну заяву, щоб менше присудили, тим більше у неї теж на тілі залишилися сліди події. Хто правий, хто винен, кожен правий зі свого боку.

Така життєва історія не перша і не остання, багато таких страждальниць, які влазять у чужі сім’ї, а потім винних шукають, одержала по заслугах. Хтось дружину засуджує, що вона влаштувала скандал у громадському місці, прийшла б додому, та тихо зробила б своє діло, ніхто б не дізнався.

А я вважаю, що якби вона вторглася у приватну власність, їй більше покарання було б. А як ви вважаєте, чи варто принижуватись через таких жінок та чоловіків чи мати гордість, а життя покарає кожного сама?

Поки ми опинимося перед зрадою чоловіка, ми навіть можемо припустити, як поведемо себе у цій ситуації. Що думаєте?

КІНЕЦЬ.