Я в Італії на заробітках тоді буда, коли до мене дійшла новина від сусідів, що мій син іншу знайшов, переїхав до неї, а дружину з двома дітьми покинув. Я відразу Олега набрала, кажу ти на квартиру навіть не розраховуй, я її невістці віддам. Так і стала Світлані щомісяця 300 євро надсилати, передавати гостинці онукам. А тиждень тому приїхала в Україну. Дала гостинці, онукам по 200 євро, невістка мене гарно зустріла, нагодувала. А потім я кажу – стели мені, доню, буду спати тут
Майже 3 роки тому мій син залишив свою сім’ю.
Для нас усіх, а особливо для мене, це було великим подивом і нерозумінням.
Я словами не можу передати, що я тоді відчувала, як тільки дізналася про це.
Олег залишив дружину і двох дітей заради іншої і пішов жити до неї.
Жив Олег з дружиною в квартирі, яку купила я своєму синові ще до одруження, адже чимало років я в Італії працюю, але по документах вона все ж належала мені та і досі належить.
Син пішов, а я сама зателефонувала йому і сказала:
– Олеже, на квартиру ти не надійся, я залишу її онукам, тому на неї навіть не претендуй.
В квартирі моїй залишилася жити невістка та онуки.
А мій син з тією жінкою стали орендувати житло.
З моєю колишньою невісткою до розлучення їх були не дуже добрі стосунки, але коли я дізналася, що син залишив її з дітьми, мені стало шкода її і я переглянула до неї свої почуття.
Світлана відразу не дуже хотіла зі мною спілкуватися, тримала образу, адже я мати Олега.
А коли зрозуміла, що я не підтримую його рішення, то стала краще ставитися до мене.
Я тоді ще працювала в Італії, додому не приїжджала. Але дуже добре допомагала онукам, висилала гроші невістці для них.
Я сказала Світлані, що квартира залишиться її дітям, тому вони там можуть жити спокійно і розраховувати на неї.
Згодом Олег сказав, що та жінка чекає дитину і в них буде донечка.
Я в душі розуміла, що то моя онучка теж, але така образа була на ту розлучницю, що я сказала, що й чути про його нову сім’ю не хочу і син мені після того більше не телефонував. Як він жив з тією сім’єю я нічого не знала.
А нещодавно повернулася в Україну, відпустку взяла на 2 тижні.
Звісно, я поїхала до онуків і сподівалася залишитися жити в невістки. Квартира двокімнатна, думаю буду спати на кухні, там я точно нікому з них не заважатиму.
Привезла гостинці, дала онукам по 200 євро. Невістка мене гарно пригощала, ми розмовляли по душах, а потім я попросила, щоб вона мені постіль постелила, бо я дуже втомилася з дороги, хочу відпочивати.
А невістка каже:
– Вибачте, але може ви до сестри своєї ночувати поїдете? Вона ж тут близько живе. До мене Микола прийде, якось не зручно буде, що ви на кухні.
Я так здивувалася:
– Який ще Микола?
– Ну як який? Я заміж виходити збираюся, ще молода, життя своє влаштувати хочу, – спокійно і холодно відповіла мені невістка.
А мені так прикро стало, що й не передати.
Виходить, я їй квартиру залишила, щоб вона чоловіка собі знайшла, щастя будувала у квартирі моїй, поки рідний син на орендованій з сім’єю живе?
Я зібрала речі і пішла до сестри.
Зараз мені так прикро. Можливо, я даремно стала на сторону невістки, допомагаючи їй і онукам своїм, а не сину з його сім’єю?
Як би там не було, а він моя рідна дитина. Чи оцінить невістка моє добро, чи зрозуміють колись онуки? Хто зі мною на старості років залишиться? Ну як тут зробити правильний вибір?
КІНЕЦЬ.