Баба Зіна виросла в бідності, походила з багатодітної родини з обмеженими можливостями. У дитинстві вона мала лише одну пару взуття на всі пори року. Сім’я жила з матір’ю, двома братами, двома сестрами й бабусею, і вже давно не мала чоловіків. Мати Зіни ревно молилася за те, щоб її дочка знайшла хорошого чоловіка, і її молитви були почуті.

Вона вийшла заміж за чоловіка, на ім’я Захар, який був на 15 років старший за неї.

Захар працював у колгоспі неподалік і помітив доброту і світлу душу Зіни, а також її прекрасні зелені очі. Хоча Зіна була тоді ще молодою, вона прийняла життя разом з Захаром і незабаром стала відданою матір’ю і домогосподаркою. З роками Захар знайшов кращу роботу, що забезпечило родині трохи більшу фінансову стабільність.

Зіна і Захар мали одну доньку Любу, яку вони дуже любили й хотіли забезпечити їй найкраще життя. Згодом люба поїхала до міста на навчання, але на канікули приїздила до батьків. Зіна і Захар завжди дуже хотіли, щоб донька повернулася додому.

Одного літа Люба повернулася додому зі своїм нареченим Євгеном, якого познайомила з батьками. Він одразу сподобався їм – високий, красивий, забезпечений, мав власну машину і квартиру в місті.

Пара заручилася і почала збирати гроші на весілля. Однак витрати були чималі, а батьки Люби не могли допомогти так багато, як хотілося б.

Минали роки, здоров’я Захара погіршувалося. Любов рідко відвідувала його, що дуже турбувало Зіну. Коли Захар потребував дорогого лікування, Зіна з донькою вирішили продати деякі свої речі, щоб покрити витрати. На жаль, Захар зрештою п0мер, і Люба стала ще рідше навідуватися додому.

Зіна сама зіткнулася з проблемами зі здоров’ям і продала більшу частину своїх речей, надсилаючи гроші Любові, коли могла. Люба багато подорожувала з Євгеном, але її візити в село стали рідкісними. Зіна жила усамітненим життям, присвятивши себе старості, доки не померла. На її п0хороні люба швидко все влаштувала, виставила хату на продаж і поїхала, не спакувавши батьківських речей.

Односельці були здивовані такими швидкими діями Люби, і відтоді ніхто не бачив її в селі. Люди вдавалися в питання, чи правильно вона вчинила.

Важко судити, чи були дії Люби правильними, чи неправильними, оскільки обставини та пріоритети у всіх різні. Можливо, у неї були свої причини та обов’язки, які вимагали від неї швидких дій. Хай там як, історія Захара і Зіни залишається пронизливим нагадуванням про те, на які жертви йдуть батьки заради своїх дітей, сподіваючись на любов і турботу у відповідь.

КІНЕЦЬ.