Надя та її дочка залишилися самі після того, як обставини розкрили жахливу правду. Спершу Надя сприймала свого чоловіка Петра як втілення надійності.

У їхні ранні роки він був уважним і дбайливим, і їхнім стосункам заздрили багато хто в їхньому селі. Надя, що завжди створювала теплий домашній затишок, вірила, що їх зв’язок непорушний. Але заздрість може зіпсувати навіть згуртовану спілку.

У той час як багато хто захоплювався їх процвітанням, були й ті, хто поширював чутки. Зокрема, чутки оберталися навколо Світлани – молодої жінки та дочки подруги матері Наді, яка часто була у них вдома.

Надя завжди вважала Світлану просто знайомою сім’ї, але інші помічали їхнє часте спілкування і почали робити припущення. Коли чутки поширилися, мати Наді звернулася до неї і розповіла, що вона чула від надійного джерела, Варвари, що Світлана та Петро були більшими, ніж просто друзями.

Надя щосили намагалася переварити цю інформацію, вирішивши проігнорувати її і зберегти свою довіру до Петра. Однак одного вечора Надя, під приводом того, що хоче відвідати свою матір, вирішила провести розслідування.

Наближаючись до свого будинку іншим маршрутом, вона стала свідком сцени, яка підірвала її довіру: Світлана та Петро разом, їхня близькість безпомилкова.

Зіткнувшись з ними віч-на-віч, вона побачила їхню паніку, що підтвердила правдивість чуток. Наступного ранку Петро знайшов біля дверей свої упаковані сумки. Мовчання Наді минулої ночі було затишшям перед бурею.

Вона повідомила йому про своє рішення розлучитися, чекаючи, що він покине їхній будинок, і запропонувала йому почати все спочатку зі Світланою в іншому місці.

Завіса довіри була безповоротно розірвана, і Надя вирішила рухатися вперед без Петра, ставлячи на чільне місце добробут своєї дочки і свій власний.