У Юлі занедужав син. Його навіть не тішило, що не треба йти до садка, а мамі на роботу. Андрійку три роки, він рідко занедужує, міцний малюк. Юля викликала лікapя додому.

Чоловік поїхав на роботу, кинувши на ходу. – Занедужав? Ну що ж, роби щось.

Віктор людина скупа на емоції та співчуття, а так само на інші почуття. Юля вже звикла.

Жінка – лiкaр приїхала швидко. Оглянула дитину, виписала все необхідне. Aптeка на першому поверсі їх будинку, можна швиденько збігати, але грошей у неї на карті всього 200 гривень. Готівки теж немає.

Юля зателефонувала мамі: – Мамо, Андрійко занедужав. Ти не скинеш мені тисячу на карту? У мене не вистачає.

– А що твій Віктор не бачив, що дитина занедужала? Не міг лишити грошей? І як ти тільки з ним живеш? – обурилася мама, але гроші скинула.

Надвечір синові було вже легше, він бігав, грав.

– І треба було стільки грошей витрачати? Йому б і без цього всього стало б краще, у дітей швидко проходить, – бурчав Віктор.

На гроші чоловік був жадібний. Спершу це було не дуже помітно.

…Юля працювала оператором у відділенні зв’язку, коли познайомилася з Віктором. Вона й зараз там працює.

Того вечора було багато народу, а йому треба було отримати рекомендований лист. Він нервувався, посварився з бабусею, яка намагалася протиснутися до віконця. Юля пошкодувала його та обслужила без черги.

Після роботи Юля побачила його на ґанку пошти. Він чекав на неї.

– Що ж Ви так поспішали і раптом затримуєтеся? – спитала вона.

– Я не дуже й поспішав, просто черги не люблю. До того ж, захотів познайомитися з Вами, – відповів Віктор усміхаючись.

Вони почали зустрічатись. Юлі було 22 роки, Віктору – 29 років. Він уже мав один недовгий, невдалий шлюб без дітей.

– Не зійшлися характерами, – пояснив Віктор і більше до цієї теми вони не поверталися.

Він так гарно залицявся, водив в кіно, і ресторани. Говорив, що любить. Вона також закохалася. Восени подали заяву до РАГСу.

Мама Юлі захвилювалася: – Де робити весілля? Скільки людей запрошувати?

– Весілля робити не будемо. Нема чого гроші на вітер пускати. Це ж які витрати? Вдома скромно відзначимо. Ви, свідки, і ми з Юлею. Мої батьки далеко живуть і не приїдуть, – заявив Віктор.

Майбутня теща намагалася його переконати, але він був непохитний. Тут би Юлі й насторожитися, але де там, кохання…

Юля швидко зрозуміла, як могла не зійтись характером колишня дружина з Віктором. Після весілля його як підмінили. Таку жадібну людину Юля бачила вперше, тим сумніше, що вона стала її чоловіком.

Їй стало ясно, що нормального життя не буде і вона вирішила піти, але зрозуміла, що чекає на дитину. Юля побоялася позбавляти майбутню дитину батька. Вона сама виросла без батька і ставилася до цього серйозно. Батько пішов із сім’ї, коли їй було 3 роки. Мати більше заміж так і не вийшла.

Юля була вже в декреті, треба було купити ліжечко дитині. Вона сказала Віктору, що їй потрібні гроші.

– Ти ж отримала декретні, їх на ці цілі і видають, от і купуй, – відповів він.

До трьох років сина Юля сиділа вдома. Чоловік грошей не давав, купував продукти, але тільки найнеобхідніші. Допомагала мама.

Юля не могла зрозуміти, чому чоловік так робить? Вони не перебивaються з копійки на копійку. Заробляє Віктор дуже навіть пристойно, має гарну квартиру, в якій вони живуть, машина.

На себе коханого він грошей не шкодує, одяг собі купує якісний та дорогий. Чому ж таке ставлення до неї та власної дитини? Розчарувався у ній так швидко? Але чому? Вона гарна, розумна, господарська.

Скільки разів виникала думка піти і не витрачати свої нерви та здоров’я. Що зупиняло?

Було соромно, що обрала такого чоловіка. Десь у глибині душі теплилася надія, що можливо ще все налагодиться, що всі свої накопичення Віктор згодом витратить на освіту сина.

У три роки Андрійко пішов у дитячий садок. Віктор правдами та неправдами здобув йому місце. Юля вийшла на роботу, хоч зарплата і невелика, але все-таки свої гроші, не треба буде вкотре просити у чоловіка.

Чоловік зрадів і повністю припинив утримувати її та дитину. У Юлі часто не вистачає грошей, тоді Віктор може щось купити, але тільки в борг. Наприкінці місяця виставляє дружині перелік боргів. У цьому списку навіть йогурти для сина. У фінансових питаннях Віктор дуже педантичний.

Вся домашня робота на Юлі. Вона готує, пере, наводить лад у квартирі, може сама переклеїти шпалери, гуляє з дитиною. Чоловік приходить із роботи втомлений і лягає відпочивати. У нього навіть гадки не виникає, що дружина теж може втомлюватися на роботі, молода ще.

Якось увечері Віктор прийшов злий, йому премію виплатили менше, ніж іншим співробітникам. Як він нервував! А тут ще Юля зробила собі модну стрижку та мелірування.

– І скільки коштує ця краса? – обурився чоловік.

– На цю красу дала гроші мама. У мене в суботу день народження, ось вона й подарувала похід в салон, – спокійно відповіла Юля.

– А твоя мама, за стільки років не змогла нічого для доньки накопичити, випхнула заміж без копійки, – продовжував обурюватися Віктор.

– Так ось у чому справа! Тобі потрібна була багата наречена, а я виявилася бідною. А ти не подумав, що багата з таким жмотом, як ти й тижня не прожила б!

Вони вперше так сильно посварилися. Раніше Юля тepпіла й мовчала. Через два дні Віктор поклав перед Юлею перелік її боргів. У списку був навіть кіндер-сюрприз для сина.

У відповідь Юля поклала свій список за всі роки. У списку були проставлені суми за прання, прибирання, приготування їжі, а внизу загальна сума.

Віктор розізлився, як він кричав! Почервонів.

Юля поклала найнеобхідніше в сумку та викликала таксі. Вони із сином поїхали до мами.

Так закінчилося її невтішне сімейне життя.

Юля подала на розлучення та на aлiменти. Віктор намагався залишити собі сина, але Юля показала у суді списки боргів, які їй щомісяця пред’являв Віктор, вона їх зберегла. Суду стало ясно. Хлопчика йому не дали.

Віктор сплачує aлiмeнти на сина, це непогана сума. Втрату грошей він переживає дуже важко, набагато важче, ніж втрату сім’ї.

Юля із сином живуть у матері. Вона заспокоїлася, почала посміхатися, розцвіла. Заміж виходити більше не хоче і часто думає:

– Навіщо тepпіла? Потрібно було давно піти. Не пощастило із заміжжям, що поробиш? Не всім щастить, зате синочок є і це щастя!