На сьогоднішній день я вже я немолода жінка, люблю природу, у мене є прекрасна дача.

На дачі своїй я маю стандартні 10 соток землі, невеличкий будиночок на три кімнати, кухня, літня тераса.

Там є і маленька теплиця, город, садові дерева, кущі малини.

Рай, а не відпочинок для людини, як на мене, нічого кращого немає.

Тільки, мабуть, вся ця краса потрібна лише мені одній, а от фрукти, овочі і ягоди з нашої дачі люблять всі, чому я зовсім не дивуюся, звичайно.

Мого чоловіка там цікавить лише рибалка на річці та друзі, а єдиний мій син зі своєю дружиною ще до народження їх маленького синочка, приїжджали дуже часто на нашу дачу з друзями на вихідні, щоб посмажити шашлики, і все. І то – коли мене там не було, якось дивно у них виходило так.

Раніше, поки не з’явився маленький онук, вони їздили до своїх близьких друзів на море десь в Одесу і один раз в Туреччині були.

Я їх розуміла, і слова ніколи жодного не говорила, лише раділа за них – вони молоді, нехай відпочивають, як їм хочеться.

Згодом з’явився внучок, і вони два роки нікуди не їздили: малюк часто недужав, і маленький зовсім, ну куди його тягти було?

Цього року планували знову виїхати на відпочинок кудись, але те, що відбувається зараз в нашій країні навряд чи це їм дозволить. Та й друзі до себе в цьому році вже їх не кличуть.

Онуку моєму у жовтні вже буде три роки.

Невістка вийде восени на роботу, їй би сил набратися, та й у сина відпустку з середини серпня.

Я сама їм відразу сказала: «Збирайте речі і всі разом їдемо на дачу. Там тихо, людей мало, чисте повітря, річка для малюка – купатися, буде з дідом ходити на риболовлю – вчитися рибку ловити.

А ми разом своїм всім сімейством просапаємо наші грядки, виростимо собі найкращі та найсмачніші овочі, і зима голодною не буде».

Я думала, для них це буде найкращою альтернативою у такий складний для всіх людей час.

Але що тут почалося, не передати словами! Мене усі підняли на сміх.

Син мені ще відразу мовив:

«Мамо, ти що – жартуєш тут? У мене відпустка буде, а не робота на плантації. Я на дачі влітку з’являтися категорично не хочу, навіть в свій вихідний день: ти ж мені завжди там роботу знайдеш, я й хвилини у тебе не посиджу! Я краще на роботі залишуся без відпустки, ніж буду на твоєму городі горбатитися!»

І невістка туди ж, відразу своєму чоловікові підтакує:

«Можливо, у ваш час це було нормальним – їхати влітку в село, але зараз це навіть соромно сказати комусь! А помідори з огірками і в магазині можна купити! Що там взагалі робити – в цьому нудному та малому селі? Я не хочу навіть думати про це, не те щоб і говорити навіть».

Так, це щира правда, що сама я ще з тих часів, коли ми з чоловіком їздили у відпустку в село до моїх батьків.

І ми не знаходили нічого соромного в тому, що мій чоловік допомагав їм щось по господарству, а ми з мамою працювали в городі.

Але це було скоріше відпочинком для мене, працювали ми там небагато, ділянка невеличка. я старалася швидко все поробити, привести до ладу, а далі і відпочивати там.

Тільки вранці до обіду потрібно грядки полоти, потім можна позасмагати, полежати в гамаку або на річку сходити, а ввечері можна запрошувати сусідів на той же шашлик, стіл накрити, ну чому б і ні?

Тим більше не потрібно їхати на моря, де все дорого! Дача, це для мене, насправді, розкіш, де можна дуже гарно і добре відпочити.

Я вже й попросила свого чоловіка, щоб він умовив сина та невістку поїхати з нами. Відповідь була зовсім несподіваною для мене:

«Ти що смієшся з них чи з мене? Так я сумом згадую ті давні часи, ще багато років тому, коли їздив з тобою в село до твоїх батьків! У мене відпочинок – а я наймитував у них. А відмовити тобі не міг – ти ж сльози пускала: «Хочу до мами з татом!». Шкодував тебе, а даремно – стільки юних років втратив там і часу багато, коли на морі можна було б відпочити, коли всі люди туди їздили відпочивати! Тому мені твоя дача з плантацією і на чорта не потрібна, крім річки! А ти ще хочеш тепер і наших дітей на той свій город загнати і зіпсувати їм весь відпочинок. Хочеш дати синові з невісткою відпочинок – візьми одного внука на дачу і возись з ним, скільки хочеш. А невістка з сином нехай їдуть куди хочуть!»

Ось так! Виявляється, я його молоді роки загубила в селі!

Від чоловіка мені це було особливо неприємно все чути.

Але я не можу взяти одного онука – хвилююся, що не впораюся з ним і зможу догледіти, все ж він ще маленький, йому мама поруч потрібна.

Але мене не залишає думка: як умовити дітей їхати зі мною на дачу, тільки як це зробити – я не знаю.

Я не хочу, щоб вони кудись їхали у відпустку далеко, адже в світі і в країні така несприятлива атмосфера зараз для відпочинку, краще на дачу подалі від людей, на свіже повітря, але вони мене не розуміють.

Зараз багаті люди великі гроші віддають за дачі такі, а тут все у них є, я пристаралася, але вони ще носа вернуть від неї.

Як пояснити дітям, що хороша дача під містом то зараз розкіш справжня.

Ще син мене послухає, але невістка вперлася і все. От як мені її вмовляти?

Коли я з дачі все везу, вона бере і не відмовляється, а як допомогти, то не хоче. Та іншого сина й невістки я не має, мушу з нею миритися і підлаштовуватися якось під неї. Та як?

КІНЕЦЬ.