На честь приїзду брата ми запланували сімейне свято у нас удома. Обов’язки були розподілені: Я готувала основну страву, брат займався морепродуктами та шашличками, а сестра відповідала за десерти.

Вісім людей, включаючи дітей, з нетерпінням чекали на це свято. Цього дня я невтомно готувала та прибирала, а чоловік допомагав накривати на стіл.

Брат приїхав та привіз удосталь їжі, а сестра, яка мала мені допомагати, запізнилася і приїхала всього з двома невеликими булочками та кількома фруктами, вартістю 250-350 гривень.

Я прикусила язик, не бажаючи сперечатися. Вечір продовжувався, ми з братом дивували дітей розкішними подарунками. А ось сестра подарувала моїй доньці розмальовку, колготки та шоколадку.

Я не могла стримати свого роздратування з приводу її скнарості, особливо коли вона знала наші очікування від сімейних свят, і бачила, які подарунки ми з братом зазвичай готували.

Загалом, ми посварилися, і сестра пішла, обізвавши мене дріб’язковою. Радісне свято перетворилося на неприємний спогад.

Її поведінка змусила мене задуматися про те, чи правильно я вчинила, чи мені слід просто проігнорувати її і задовольнятися тим, що є…

Просто, розумієте, мені прикро. Гаразд, якби сестра не мала коштів на продукти або на подарунки, але я ж знаю, що вона просто не захотіла цього зробити.

КІНЕЦЬ.