Нам із чоловіком по шістдесят п’ять років, а нашій єдиній дочці наступного року виповниться тридцять. Ми доньку дуже любимо і намагаємося її балувати. Але останнім часом почали розуміти, що вона вже сідає нам на шию.

Коли Рита навчалася у школі та університеті, ми повністю її забезпечували. Більше того, купили їй квартиру та машину, щоб їй самій не довелося в майбутньому дбати про такі великі покупки.

Після закінчення ВУЗу вона цілих два роки не влаштовувалась на роботу. То їй погані умови пропонували, то сама компанія не влаштовувала, то її просто не брали за підсумками співбесіди. Вже не знаю, чи це були відмовки, чи роботу дійсно було непросто знайти.

Зрештою, вона влаштувалася в одну компанію, але зарплата у неї там дуже низька. Розклад дня якийсь плаваючий, особливо серйозних обов’язків немає. Та й мотивації просуватися вгору кар’єрними сходами теж. Тому, незважаючи на те, що у неї з’явилася робота, ми продовжували весь час її утримувати.

Її особистих грошей важко вистачало навіть на продукти. А решта – одяг, подорожі, розваги, покупки для дому – фінансували ми. Благо, і я, і чоловік добре заробляємо, тож можемо собі це дозволити.

Нещодавно дочка почала зустрічатися із хлопцем. Ми нарешті видихнули – невже вона пересяде на його шию замість нашої? Але не тут було! Хлопець цей теж, судячи з усього, нічого не заробляв. А вона ж звикла до гідного життя. Тому раз у раз продовжувала просити у нас гроші.

Нещодавно вони вирушили в подорож на море, яку ми сплатили. Ні я, ні чоловік не стали виникати з цього приводу, бо саме наближався її день народження. Ми вирішили, що це буде подарунком на свято. Але коли ми оголосили це доньці, просто були шоковані її реакцією!

– Як це подарунок? Зараз же літо, відпустка – це очевидно! А на день народження я взагалі хотіла попросити новий телефон, – заявила донька.

У мене аж пропав голос від обурення. Тому чоловік відповів за нас двох.

– Ти що, взагалі вже збожеволіла? Як тобі не соромно таке казати! Доросла жінка, а клянчить гроші у батьків. Значить так, з сьогоднішнього дня не те, що телефон, ти взагалі від нас копійки не отримаєш! – майже зривався на крик він.

Дочка, певне, не очікувала від нас такої реакції. Тому розплакалася і побігла, голосно грюкнувши дверима. Ну ще б пак, вона ж звикла до того, що їй все завжди підносили на блюдечку! А тепер вирішили перекрити фінансовий потік. Вона такого явно не чекала.

Минуло кілька днів, а ми з дочкою навіть не дзвонили. Я поривалася взяти слухавку, але чоловік мене зупиняв. Казав, дочка має засвоїти урок.

Ще через пару днів я говорила зі своєю подругою. Її дочка теж дружила з моєю. Розповіла їй про ситуацію, яка у нас сталася у сім’ї.

– Ну, не дивно. Ви ж Риту розбавили з дитинства. Вона звикла, що їй все дістається просто, тому жодної подяки до вас і не відчуває. І до речі, не збиралася про це говорити, але коли вже зайшла мова. Рита у моєї доньки минулого тижня грошей позичила, – розповіла подруга.

Я, не порадившись із чоловіком, віддала борг подрузі за Риту. Сума була невелика, але це говорило про те, що гроші у доньки явно закінчуються.

Чоловік залишається непохитним. Усі його реакції крутяться навколо «нічого, доросла дівчинка, доведеться знайти вихід». А я собі місця не знаходжу. Ось уже два тижні я кидаюся між двома вогнями і не знаю, як у цій ситуації вчинити.

КІНЕЦЬ.