Ми з моєю дружиною, Каріною, вже кілька років живемо у шлюбі. Дітей поки не завели, але найближчим часом плануємо. Щодо побуту та спільного бюджету, у нас ніколи не було проблем, ми про все домовлялися.

Домовленість полягала в тому, що ми вкладали гроші до сімейного бюджету пропорційно до наших зарплат. Я отримував у рази більше, ніж Каріна. Тому, можна сказати, утримував сім’ю.

Вона могла зрідка купити продукти чи якісь дрібниці додому. Її зарплати вистачало на її особисті потреби на кшталт одягу, косметики та походів на всякі процедури. Я був не проти такого розкладу. Ну не я ж вимагатиму з дружини вкладатися в сім’ю нарівні зі мною, якщо в нас зовсім різні початкові умови.

Каріна працювала в салоні майстром з манікюру. Клієнтів у неї було небагато, а сама компанія забирала величезний відсоток від чеку собі. Але дружині завжди подобалося це робити. Плюс проблем із грошима завдяки мені не було.

Але одного разу одна з її подруг, теж зайнята в цій сфері, порадила їй відкрити свій кабінет. Так, потрібно було спочатку затягнути пояси і вкластися в проект. Але потім, за словами подруги, можна мати набагато менше клієнтів, зате заробляти більше! Кариіа цією ідеєю спалахнула.

Я не міг не підтримати жінку. Запевнив її, що якщо на початковому етапі знадобиться якась фінансова допомога, я обов’язково підключусь. І Каріна ризикнула.

Спочатку їй здавалося, що справи не підуть на лад. Але ефект сарафанного радіо спрацював на сто відсотків. Виконувала свою роботу вона чудово, ціни встановила цілком демократичні.

Її нові клієнти почали рекомендувати Каріну як фахівця своїм друзям і знайомим. Тому досить швидко моя дружина набрала достатню кількість, щоб працювати не на знос, але заробляти досить багато.

За кілька місяців вона набралася ще більше досвіду. А від клієнтів не було відбою. Набирати учениць та розширювати салон вона спочатку не планувала, тому підвищила вартість своїх послуг. Деякі нові клієнти відкололися, але багато хто пішов на ці умови. За підсумками Каріна почала заробляти навіть більше за мене.

Я справді зрадів за дружину. І майже одразу вирішив обговорити з нею наш оновлений сімейний бюджет.

– Ну що ж, ти в мене тепер теж годувальниця, виходить! Я в будь-якому випадку чоловік, максимально братиму витрати на себе, хоч ти і заробляєш зараз більше. Але пропоную хоча б ділити витрати навпіл приблизно, – запропонував я.

– В сенсі? Якщо я тепер більше заробляю, я маю утримувати сім’ю? Ми так не домовлялись! – відповіла вона.

– Я тобі й не пропоную утримувати сім’ю. А просто поділити витрати п’ятдесят на п’ятдесят. Хоча ти заробляєш більше, могла б зараз і більше вкладатися! – не витримав я.

– Ну ні, хочу і заробляю, я тебе допомагати не прошу. А ще не випрошую шмотки, квіти та подарунки! Сама себе забезпечую у цьому сенсі. Тому хоча б сімейними витратами займися сам, будь ласка, – безкомпромісно заявила вона.

Я настільки здивувався її хамству, що тільки після розмови згадав, що взагалі дуже допоміг їй спочатку її так званого бізнесу! Без моїх грошей жодного власного салону вона б не відкрила. Та й кілька років Каріна жила приспівуючи, ні в чому не відмовляючи собі.

І добре ще, що зараз ситуація склалася саме так. Хоч я і заробляю менше за дружину, але, як і раніше, отримую гідну зарплату, маю можливість витрачати гроші на сім’ю. А якщо зі мною щось станеться? Захворію чи на кшталт того? Дружина і в цьому випадку мене не підтримає?

Проблему ми цю поки що не вирішили. Я поставив конфлікт на паузу і гадаю, що з усім цим робити. Ось уже не очікував, що поліпшення матеріального становища одного з подружжя може спричинити тріщину у відносинах, а не навпаки.

КІНЕЦЬ.