– Як ти думаєш, варто Віталіку це розповідати? – Алла багатозначно глянула на чоловіка і присунула йому розкритий фотоальбом.

– Що розповідати? – не зрозумів Сергій і здивовано глянув на Аллу. – Що ти маєш на увазі, тобі важко прямо сказати? Для чого мені треба чужі фотографії підсовувати, мені це не дуже цікаво! – обурився Сергій – не любив він фото розглядати, але альбом взяв і став повільно гортати. Поступово його роздратування спало і він задумливо глянув на Аллу,

– А ти взагалі на що натякаєш, га?

Які ж чоловіки іноді бувають дивні!

Спочатку образився не розібравшись, потім дивився, дивився, а думку свою так і не сказав. Адже Алла всього й хотіла зрозуміти – чи виникли в чоловіка ті ж думки, що й у неї, коли він фотографії дивився, чи ні? Ось так, без підказок, одразу?

Місяць тому вони отримали у спадок від дядька Алли, Олега Михайловича, цей будиночок біля моря. Точніше спадок дядько залишив Віталіку, а сестра Алла – його опікун та майже мама. Брат їх із Сергієм так і кличе – мама та тато.

Взагалі все це дуже здивувало її і Сергія, оскільки з дядьком вони майже не спілкувалися, він був двоюрідний брат батька Алли і жив від них далеко, в цьому будинку на узбережжі.

З рідні була ще у Олега Михайловича сестра Ольга, живе вона неподалік того будинку, що ніяк не завадило б їй претендувати на будинок брата.

Але, з незрозумілої причини, Ольга не заперечувала заповіт, і Аллу це ще більше зацікавило. Звичайно, будиночок біля моря – це чудово, це була її давня мрія!

Колись давно, Алла з батьками їздила до моря відпочивати. І щоразу їй зовсім не хотілося їхати, як же добре, коли вийшов з будиночка – і море хлюпоче біля самих ніг.

А потім мама Алли чимось занедужала і почала їздити до моря одна. Їй було там легше і здавалося, що вона одужує.

Аллі було сімнадцять і вона вже розуміла, що у батьків дивні стосунки. І дуже здивувалася, коли виявилось, що її мама вагітна. Але спеціалісти сказали, що це дуже добре, і вагітність може допомогти мамі одужати.

Так і народився брат Алли Віталік.

Він був маленький, і коли Алла притискала братика до себе, вона уявляла, ніби це її син. Як у дитинстві, коли з подругами у ляльки грала.

– Не лишай його, прошу тебе, – якось сказала мама, спостерігаючи, як дочка заколисує маленького братика.

– Звичайно! – Алла цілувала малюка, а він весело сміявся, хто б тоді міг подумати, що мами скоро не стане!

Без мами батько повівся дивно.

Спочатку Аллі здавалося, що тато дуже переживає, сумує без мами. Але потім стало ясно, що річ не в цьому.

Якось Алла гуляла із братиком на дитячому майданчику. Вона поки що не працювала, а в училищі Алла перевелася на заочний, щоб бути з маленьким братом.

Тато прийшов з роботи раніше, ніж звичайно, і непомітно дивився на них, потім підійшов,

– Аллочка, мені ненадовго треба поїхати, це по роботі. Ось вам гроші, а потім я приїду і привезу ще, – і він дав Аллі пристойну пачку грошей, вона навіть здивувалася.

– А ти куди, тату?

– Потім поясню. А ти з ним добре справляєшся, молодець, бережи його, це ж твій брат! – Тато обійняв Аллу, підморгнув Віталіку і поїхав.

Пізніше Алла дізналася, що у тата давно вже є інша жінка, просто мама нездужала і тато тому не йшов.

Дивною була й байдужість тата до братика, до Алли він часто заїжджав, але до Віталіка майже не підходив.

Згодом так і вийшло, що Віталік Аллі став немов синочок. Маля відразу стало називати Аллу мамою, а вона і не стала його поправляти.

Коли Алла з Сергієм познайомилися, він спочатку так і вирішив, що Віталік її син, вони схожі та й кликав він сестру – мама. Аллу Сергій не став розпитувати і Алла не стала поки його переконувати.

Вони бачилися все частіше і частіше, а одного разу Сергій на прогулянці несподівано дістав колечко з кишені.

– Аллочка, будь моєю дружиною! Я хочу, щоб ти та Віталік стали моєю родиною. Я постараюся стати йому добрим батьком і я вас дуже люблю.

Потім Алла Сергію звичайно розповіла, що Віталік їй не син, а брат, але Аллі було дуже приємно, що дитина не завадила його щирому почуттю.

Вони вже п’ять років разом та дуже щасливі. Дітей ось тільки поки що немає, але Алла вірить, що діти у них будуть обов’язково…

– Алло, ну ти що не відповідаєш?

Алла так поринула у свої спогади, що одразу й не почула Сергія.

– Третій раз питаю, твоєму дядьку скільки було років? Адже він не старий? Що з ним сталося? – задумливо перевертаючи сторінки альбому, спитав чоловік.

– Не знаю, він старший за батька, але я Олега Михайловича ніколи не бачила, хоча дивно, чому ми в них не винаймали житло, коли всією родиною відпочивали?

А давай відвідаємо сестру Олега Михайловича Ольгу, мені здається, вона знає відповіді на наші запитання.

Дім Ольги був великий, на два поверхи, ну так, до чого їй старий будиночок брата.

Хоча є люди, які ні від чого не відмовляться, адже все має власну ціну. “Мабуть Ольга не жадібна, а може є й інша причина”, – подумала Алла і тут же побачила гарну статну жінку в білій косинці, що стоїть на відкритій терасі.

– Ольга Міхайлівно, можна до вас зайти? – Алла привітно помахала їй рукою і жінка зробила запрошуючий жест рукою, шум прибою заглушав слова.

– А я на вас давно чекаю, думаю у вас напевно багато питань про вашу несподівану спадщину і про мого брата Олега, так? – Запитала Ольга, коли Алла і Сергій піднялися до неї,

– Сідайте, я вам все зараз розповім, це довга історія.

Брат мій Олег завжди був романтик, але пізно закохався. Коли йому було двадцять вісім, Олег привів Наталку в наш дім познайомити зі мною та батьками, як же він був щасливий. Наталя була дуже молоденька, відпочивати на морі приїхала і незабаром їхала на навчання. У нас тоді Юрко гостював, твій тато, Алло.

Вони виїжджали одним поїздом і Олег попросив Юрія, щоб він наглядав за Наталкою. Ну Юрко і наглянув, відвів у мого брата його єдину.

То й була твоя мама, а потім народилася ти, Аллочко.

Юрій більше не приїжджав до нас, Олег не хотів його бачити, не вірив, що той любить Наталку. А коли твоя мама занедужала і їй рекомендували дихати морським повітрям, Юрій не знайшов нічого розумнішого, як попросити нас, щоб Наталка жила в нас. Видно грошей пожалів на дружину, – Ольга говорила про батька Алли з негативом, за брата образа була жива, – Наталка не вірила, що їй стане краще, а Олег, побачивши її знову, зовсім втратив себе. Наталка була дуже самотня, схоже, що твій тато розлюбив її, а може і справді не любив ніколи.

А нездужа вона точно була йому не потрібна. Олег помолодшав, він вірив, що вона одужає і доглядав Наталку, як міг. Вона схопилася за кохання Олега, як за останню соломинку.

Я її не засуджую. А потім народився Віталік, Олег просив Наталку все розповісти чоловікові, хотів забрати їх, але… Наталки не стало.

– А що ж трапилося з ним, з Олегом Михайловичем? – хором запитали Алла та Сергій.

– Він заплив далеко за буйки і… трапилося страшне, – Ольга помовчала і додала, – Він не зміг пережити, що Наталки більше немає.

До свого будиночка Алла та Сергійка йшли мовчки. Треба ж, як буває, ось життя!

З їхнього будиночка вибіг Віталік, – Мамо, тату, де ви так довго були? У тітки Олі? А я теж хочу до тітки Олі!

– Обов’язково сходимо, вона нас усіх запрошувала, ти біжи викупайся, нам з татом треба поговорити, – Алла обійняла його,

– Давай, біжи!

Віталік весело побіг берегом,

– Як думаєш, треба йому все це розповідати? Я коли в альбомі побачила фотографії мами і Олега Михайловича, відразу все зрозуміла, тому й тебе питала, – посміхнулася чоловікові Алла, – Я ось думаю треба, адже Віталік знає, що я йому сестра, а не мама, і що ти йому тато не рідний, але має право знати все.

– Думаю треба, але хай хлопець спочатку підросте! – Сергій так вагомо це сказав, що Алла погодилася.

Дивно, видно і справді морське повітря творить чудеса, але незабаром Алла зрозуміла, що вагітна.

Цей будиночок біля моря від дядька Олега Михайловича ще більше згуртував їхню родину і зробив їх ще щасливішим. А коли народилася Маргарита, вони зовсім переїхали в цей будинок.

КІНЕЦЬ.