Ми пили чай із чоловіком на кухні, насолоджуючись рідкісним моментом спокою після довгого робочого тижня. Раптом у кімнату зайшов наш 6-річний син Тимофій, з широкою посмішкою на обличчі.

Він зупинився перед нами, ніби збираючись із духом, а потім заговорив: “Мамо, тату, я знаю, звідки беруться діти!” Чоловік і я переглянулися, здивування та внутрішній сміх одразу знайшли відображення на наших обличчях. Я посміхнулася синові: “Справді, Тимофію? Розкажи нам.”

Тимофій поворухнувся на місці і почав: “Ну, ось, коли чоловік і жінка люблять один одного, то… вони садять у саду два яйця, і з них росте дитина!”

Я ледве стримала сміх, а чоловік прикусив губу, намагаючись зберегти серйозне обличчя. “Цікава теорія, Тимофію,” сказав чоловік, “але, мабуть, у мене є ще питання: а як із яєць виходить дитина?” Тимофій замислився, ніби вперше зіткнувшись із таким питанням. Потім він рішуче відповів: “А потім дорослі забирають яйця і кладуть їх у спеціальне місце у лікарні, і там вони ростуть у животі мами.”

Я тримала сміх, дивлячись на нашого маленького філософа. “Зрозуміло, Тимофію,” сказала я, “дякую за пояснення.” Чоловік кивнув, додавши з натяком: “То що, Тимофію, де ж це місце в лікарні?” Тимофій заморгав, мабуть, думаючи про те, як упоратися з таким складним питанням. Нарешті він сказав: “Ну, воно десь усередині, але я точно не знаю, де саме.” Ми обидва не витримали і засміялися.

Тимофій подивився на нас із задоволенням, ніби радіючи, що зміг поділитися своєю “таємницею” з нами. “Дякую за пояснення, Тимофію,” сказав чоловік, обіймаючи його. “Якщо в тебе будуть ще якісь питання, завжди питай.” Тимофій усміхнувся нам і побіг грати.

Чоловік і я обмінялися поглядами, розуміючи, що батьківство часом приносить такі несподівані та смішні моменти. Тимофій дав нам привід посміятися і згадати, що дитяча логіка буває непередбачуваною.

КІНЕЦЬ.