-Мамо, давай я хоча б на вихідні у тебе з дітьми залишусь, — почала жалібно Настя.

-З чого раптом у мене? У тебе є квартира, і чоловік. Живи зі своєю родиною, це ще що за новини, — відповіла Алла Іванівна, чепурячись біля дзеркала.

-Так я так більше не можу. Я вже втомилася від цього всього.

На мені всі домашні справи, а чоловік приходить тільки до 9-ї вечора втомлений, поїсть і спати лягає. А я весь день із дітьми сиджу, у мене вже голова кругом іде. А ти посиділа б з своїми онуками.

-Досить нити! Ти сама вирішила народжувати о 19-й, навіть зять просив почекати. Він бідолашний зараз працює з ранку до вечора, щоб тебе з дітьми прогодувати. А ти від нього втекти до матері хочеш. -Але я втомлююся, я зовсім не висипаюся.

-Тобі таксі викликати? – байдуже спитала Алла Іванівна, намазуючи крем на обличчя. -Так як тобі не соромно. Вже шостий десяток, а ти все по побаченнях бігаєш, особисте життя влаштовуєш.

А на онуків тобі начхати! -А ну закрий свій рот. Якщо мені це не означає, що я не маю свого життя. Тож тобі викликати таксі? -Сама викликаю, — сказала Настя.

Взяла на руки дочку, сина за ручку і грюкнула дверима. Алла Іванівна повернулася до свого дзеркала, зняла шар крему та приступила до макіяжу.

З косметикою вона була ти. Коли чоловік дізнався про її другу вагітність, то просто втік до коханки. Та теж завагітніла, а він утік до третьої. І так по колу. Залишав по собі дітей, але аліменти ніколи не платив. Залишилася Алла Іванівна з маленькими дітьми одна. Влаштувалася прибиральницею в салон краси, але дуже сподобалася директрисі.

Та почала відправляти Аллу на різні курси. Так, за роки роботи в салоні краси Алла була і майстром з манікюру, і косметологом, а потім і правою рукою директорки. Усю молодість Алла витратила на те, щоб гідно виростити своїх дітей-доньку Настю та сина Васю.

Васька одружився та купив невелику квартирку. А ось Насті дісталася квартира бабусі. Вона туди із чоловіком і переїхала. Вася не став ділити бабусину квартиру із сестрою: -Нехай мала з сім’єю живе.

Я для своєї сім’ї нову куплю, – по-чоловічому вирішив Вася. Алла Іванівна пишалася сином, не те що донька. Увечері Алла Іванівна сиділа у ресторані зі своїм однолітком Антоном. Вони розмовляли про молодість, як раптом пролунав дзвінок від Насті: -Мамо, я тебе не розумію.

Як ти могла прогнати мене з дітьми? -Насте, Подорослішайте вже. У тебе своя сім’я та прекрасний чоловік, заради якого треба постаратися та зробити смачну вечерю. Не забувай, що він заради тебе намагається та у двох місцях працює. А ти замість підтримки біжиш до мами, щоби відпочити.

Антон мимоволі почув телефонну розмову і спитав: -Ти Не надто груба з донькою? -Не груба. Просто свого часу не так виховала. Ну нічого, ще встигну перевиховати.

КІНЕЦЬ.