– Скажи чесно, ти мене не любиш? – раптом запитала в свого нареченого Марина. – Чи ти маєш іншу? Не хвилюйся, я сварок влаштовувати не буду. Я просто хочу знати правду.

Валерій аж чаєм поперхнувся, почувши таку промову коханої дівчини.

– З чого у неї таки думки виникли? – подумав він. – Адже у нас все просто чудово, до весілля готуємося…

– Ти чого? – запитав чоловік. – Що такого тобі знову подружка наговорила? Що, я вгадав, так?

Валерій посміхнувся, помітивши відведений убік погляд.

– Твоїй Каті треба менше пліткувати, – сказав Валерій.

– Вона як краще хоче! – одразу почала захищати подругу Марина. – Просто це справді дивно, чому ти не хочеш знайомити мене зі своїми батьками! Так, вони живуть далеко, але ж раз з’їздити можна? Ми разом уже три роки! Весілля влаштовувати збираємось…

– Мої батьки… Вони не найприємніші люди, розумієш, – раптом спохмурнів чоловік. – Я з ними намагаюся спілкуватися поменше, і жодних важливих новин не повідомляю. Та я й поїхав з дому за першої ж нагоди!

– І все одно, я хочу з ними познайомитися, – вперто заявила дівчина, схрещуючи руки на грудях.

– Добре, у вихідні з’їздимо. Тільки потім не кажи, що я тебе не попереджав. І не переймайся, гаразд?

Марина здивувалася останньою фразою, але особливе значення їй не надала. Головне, своєї мети вона досягла! Нарешті вона познайомиться з батьками Валерія.

Дівчина вирішила зробити все можливе і показати себе з найкращого боку.

Марина дуже хвилювалася. Як її приймуть? Чи не здасться вона батькам коханого надто простою? Що в неї питатимуть? Дівчина не спала майже всю ніч перед від’їздом і задрімала лише під ранок.

– Може, не поїдемо? – востаннє запитав Валерій, не втрачаючи надії. – Там нічого цікавого немає. І нікого…

– Ні, ми їдемо, адже нас чекають! – обурено вигукнула Марина, наводячи останні штрихи перед дзеркалом. – Чи ти їм про мене не розповідав?

Дівчина підозріло примружилася.

– Розповідав, – тільки й сказав чоловік.

Настрій у нього швидко псувався. Валерій передчував незабутній візит.

Аби тільки після цього Марина його не кинула…

Марина задоволено посміхалася. Схоже, вона все ж таки змогла справити на майбутніх свекра і свекруху хороше враження.

Мама Валерія була дуже доброю й доброзичливою. Вона пригостила їх пирогом за власним рецептом і так і сипала запитаннями. Де працюєш? З ким живеш? Хто батьки? І все в такому дусі…

Дівчина ні на мить не вважала ці питання дивними чи недоречними.

А як інакше жінці краще дізнатися про майбутню невістку?

– Я на хвилинку відійду, – ніяково усміхнулася дівчина і вийшла в туалет.

Через пару хвилин Марина пішла назад, як раптом застигла від несподіванки.

Вона почула дуже дивну розмову. Говорили явно про неї. Марина прислухалася і не повірила своїм вухам.

– Вона напевно пройдисвітка якась, – тихо виказувала синові жінка. – Їй потрібні лише твої гроші. І зовнішність у неї досить посередня, а то й гірше. Як ти взагалі на неї звернув увагу? Вона явно неосвічена! І тобі не пара!

– Уже хто б казав, пані «з трійки на двійку», – хитро відповів Валерій, щосили намагаючись стриматися, щоб не наговорити матері зайвого. – Марина має диплом з відзнакою, дуже відповідальну роботу і власне житло, тож моя квартира їй не потрібна. А ще вона найкрасивіша дівчина на світі. І я нікому не дозволю її ображати! Навіть тобі, мамо. А ти, батьку, чого мовчиш? Чи, як завжди, у всьому погоджуєшся з мамою?

– Та як ти з батьками розмовляєш, невдячний! Це дівчисько тобі зовсім не підходить! І якщо ти все одно вирішиш з нею одружитися, нас на своє весілля можеш не запрошувати!

…Марина тихенько відійшла назад і спеціально голосно гримнула дверима туалету, вдаючи, що тільки-но вийшла і ніякої розмови не чула.

Валерій одразу помітив дещо сумний настрій нареченої і одразу ж про все здогадався.

Подумавши, ну чому він все ж таки не відмовив Марину їхати, чоловік сказав:

– Думаю, нам пора йти, ми й так загостилися, а на завтра у нас плани…

– До побачення, – ледь посміхнулася Марина і вийшла з квартири…

– Тепер розумієш, чому я не хотів сюди їхати? – Валерій зібрався з думками і вирішив прояснити ситуацію, поки його дівчина не надумала чогось зайвого. – Для мами існує лише дві думки – її і неправильна. Вона хоче беззастережного підпорядкування, а якщо щось іде не так, починається сваритися. Я просто не хотів тебе засмучувати.

– Я все розумію, – сумно посміхнулася Марина. – Так, це було неприємно, але вже краще, аніж я вигадуватиму всілякі нісенітниці. На весілля на них можна не чекати, так?

– Так…

– Ну нічого, – сказала Марина. – Може так і навіть краще для всіх… Я надіюся, що все таки в майбутньому ми помиримося…

Валерій обійняв наречену.

– Все в нас буде добре, – прошепотів він.

КІНЕЦЬ.