Щоб полегшити тягар своєї старої матері, я вирішив викопати колодязь у її дворі. Батька не було вже вісім з половиною років, і мамі важко було ходити за водою до криниці.

Я запропонував сусідам зробити спільний колодязь, ті спочатку погодилися, але потім відмовилися з фінансових причин. Не розгубившись, я побудував колодязь виключно для своєї матері.

Її подяка була не награною і натомість вона віддала мені кошик зі смаколиками, якими ми з дружиною із задоволенням ласували.

Проте наш спокій був недовгим. Сусіди стали приходити по воду, завдаючи мамі незручності своїми щоденними візитами. Вони не звертали уваги на її вік і залишали ворота відчиненими, демонструючи своє нахабство.

Незрозуміло, чому вони відмовилися від можливості користуватися спільною криницею, коли я їм це пропонував?! Нещодавня купівля сусідами розкішного позашляховика та ремонт будинку свідчили про їхні можливості, а не про бідність, тож про фінанси й не йшлося.

Я звернувся до сусідів, запропонувавши їм зробити свій внесок у вартість колодязя, якщо вони хочуть користуватися ним і далі. У відповідь я почув відмову та звинувачення в жадібності на мою адресу та на адресу моєї матері, внаслідок чого мама була настільки засмучена, що це позначилося на її здоров’ї. Тоді я вирішив вжити заходів.

Я встановив замок на двері колодязя, надавши доступ до нього лише мамі. Я замінив також і доступну хвіртку на таку, що буде надійно зачинятися.

І нарешті, я залучив дільничного для профілактичної бесіди із сусідом, щоб забезпечити спокій мами. Я знаю, що багато хто може вважати мене жадібним, але мене це не хвилює. Я зроблю все заради спокою своєї матері.

КІНЕЦЬ.