Марина здивyвалась , коли помітила машину чоловіка біля воріт, адже він повинен бути у відрядженні. У будинку чулися голоси.
Марина з Ігорем виховали двох дітей – прекрасних дітей. Жінка вважала, що має прекрасну сім’ю.Син поїхав працювати до Німеччини. Дочка вийшла заміж за гарного хлопця, нар оділа сіна.
Вони часто сиділи з онуком. Марина мала добрі стосунки з чоловіком. Він щовихідні приносив їй квіти. На срібне весілля чоловік подарував їй путівку до Італії. “Не життя, а казка” – думала Марина.
Коли вони з чоловіком приїхали з мандрівки, то вирішили кілька місяців залишитися на дачі. Посадили вони картоплі, моркви, огірків та інших овочів. Восени вони врожай зібрали та повернулися назад у місто.
У чоловіка розпочалися відрядження. Марині це не подобалося, адже його раніше нікуди не відправляли. А тут майже щотижня на два-три дні його кудись відправляли. Якось, коли Марина знову залишилася вдома сама, їй подзвонила донька.
– Мам, ти можеш свекрусі моєї ма зь відвезти. А то у свекра спину прихопило, а до міста з’їздити не можуть. Мені треба на свято до сіна встигнути.
– Попросила дочка про послугу у Марині.
Жінка погодилася. Сваті жили в тій же дачній ділянці, де була її з чоловіком дача. Марина вирішила, що після того як відвезе ма зь, заїде до себе на дачу.
Вона любила пити хвойний чай, тому їй потрібно було збирати молоді гілочки з м’яким якими голочками. Спершу Марина заїхала до дочки за ма ззю, а потім поїхала до свати.
Дві матусі забовталися. Марина обіцяла привезти хвойного чаю.
– Я тобі запевняю, хвойний чай рекомендують пити при підвищеному тиску та набряках. Вісь як почнеш пити, то одразу ж помолодієш. – запевняла Марія. Марина попрощалася зі сватами і поїхала до себе на дачу.
Вона здивувалась, коли помітила машину чоловіка біля воріт. Адже він мав бути у відрядженні. Вона зрозуміла, що чоловік їй зрадж ував. «От і казочці кінець», – сумно подумала Марина.
Вона зайшла до будинку, з якого долинали голоси. Чоловік із близькою подругою Марини пи ли вино та цілу валися. Вона не кричала, не скандалила. Просто попередила чоловіка, що подасть на розлучення. Ігор намагався вимолити прощання.
– Краще бути однією чи одному, ніж нещасним із ким. Якщо ти мені зрадж ував, то ніколи не любив мене. Прощавай, Ігорю. Марина поїхала до сина до Німеччини. Більше з Ігорем вона не бачилася.