Олег, покійний чоловік Ірини, переслідував її уві сні. Щоразу, коли вона намагалася жити далі, привид Олега з’являвся знову, посилюючи її страхи та самобичування, змушуючи Ірину вважати себе винною у його загибелі в автокатастрофі десять років тому.

У Ірини та Олега була ідеальна історія кохання, що почалася, коли їй було 28, а йому – 35 років. Їхнє спільне життя було недовгим, але наповненим глибоким змістом.

Вона була останньою людиною, з якою він намагався зв’язатися перед аварією, і тому вона відчувала себе відповідальною за його смерть. Протягом десяти років Ірина намагалася збудувати нове життя.

Щоразу, коли вона починала нові стосунки, їй снився Олег, який усміхався до неї, посилюючи почуття провини. Після кожного розлу чення цей сон з’являвся знову, мучачи її.

У пошуках відповідей та полегшення Ірина ходила до різних цілителів і навіть до церкви у далекому селі. Там добрий старий священик допоміг їй по-іншому поглянути на присутність Олега у її житті.

Він припустив, що дух Олега переслідує її не зі злості, а, можливо, з кохання, прибираючи з її життя невірних партнерів. Через кілька місяців на своєму дні народження Ірина познайомилася зі Станіславом.

Він був іншим, добрим і розуміючим чоловіком. Вони відразу порозумілися, і він запропонував сходити в кіно.

Тієї ж ночі Олег знову з’явився в її сні, але цього разу він помахав на прощання рукою і зник за обрієм. Ірину охопило почуття глибокого спокою. Вона подякувала йому і зрозуміла, що нарешті може жити далі, адже її покійний чоловік схвалив її вибір.

КІНЕЦЬ.