Я познайомилася з Вадимом під час навчання в університеті, незабаром почали зустрічатися. Лише через три місяці несподівано я дізналася, що завагітніла. Вадим зробив пропозицію після мого зізнання, і ми вирішили зробити невелике сімейне святкуванню після розпису , а не пишне весілля.

Через фінансові обмеження – скромний дохід Вадима та моє навчання – окрема квартира залишалася недосяжною мрією. Моє прагнення до особистого простору зберігалося, але незабаром я зрозуміла нездійсненність цього бажання на даний момент.

Ми вирішили ділити трикімнатну квартиру з моєю свекрухою Оленою Григорівною, яка прийняла нас дуже привітно.

Хоча свекруха ставилася до мене  без доброзичливості, я відчувала, що не маю права голосу в її домі. Основні рішення обговорювалися між чоловіком та його матір’ю, відсуваючи мою думку на другий план.

Після народження сина я зіткнулася з критикою щодо моїх навичок ведення домашнього господарства. Звинувачення в тому, що я погано готую, не прибираю в домі, недостатньо часу проводжу з чоловіком, стали звичним явищем.

Спочатку Вадим заступався за мене і втихомирював свою матір, але зрештою прийняв нейтральну сторону, припускаючи, що мої скарги були безпідставними.

Так тривало чотири роки, поки не сталася  сумна новина-не стало моєї бабусі . У своєму заповіті вона залишила мені свій будинок, що спонукало нас з чоловіком переїхати в село для незалежного життя.

Незабаром після цього я дізналася, що вагітна вдруге, що додало проблем. Вадим натякнув на перспективу переїзду його матері для допомоги, проти чого я категорично заперечувала через невирішеність моїх стосунків з нею.

Чоловік називає мене егоїсткою, стверджуючи, що я ставлю на перше місце власний добробут. Хоча я розумію самотність свекрухи в її порожній квартирі, я не бажаю ставити під загрозу свій добробут заради неї. 

Як вийти з цієї ситуації?

КІНЕЦЬ.