Коли батьки Максима вирішили забрати до себе його бабусю, він відразу заявив, що переїжджає до її квартири. Дбайлива мати відразу звернулася до сина:

– Максиме, справа, звичайно, твоя, але я не маю часу готувати тобі там їжу.

– Мамо, мені 27 років, – відповів Максим. – І настав час вже звикати до самостійного життя. Тим більше, що там я буду собі господар.

Не відкладаючи на потім, Максим другого дня перебрався на нове місце проживання. Після переїзду йому довелося перейти на бутерброди. Такою була ціна свободи. Допомагала заводська їдальня, де він обідав у обідню перерву. Готувати Максим не вмів та й не збирався освоювати кухарське мистецтво, вважаючи це не чоловічою справою.

Батьки Максима не раз нагадували синові щодо одруження, але щоразу він відмахувався від їхніх порад, заявляючи:

– Які мої роки, встигну ще.

Незабаром Максим познайомився з Олесею, яка працювала кухарем у заводській їдальні. Дівчина йому сподобалася, але жодних серйозних планів на неї Максим не мав. І все-таки він запросив її побачити. Після кількох прогулянок під місяцем дівчина була запрошена до його квартири, яку він тепер вважав за свою. Пригощати дівчину не було чим, і він замовив піцу. Під час вечері Максим зізнався дівчині, що сумує за стравами, які йому готувала мати.

– Максиме, давай завтра після роботи купимо продуктів, і я приготую тобі вечерю.

– Згоден, – підтримав її ідею Максим. – Але з однією умовою – вечеряти будемо разом.

Зустрівшись наступного вечора, вони відразу вирушили в один із гіпермаркетів, щоб закупитися продуктами. Вечеря виявилася шикарною.

– А ти класно готуєш! – зізнався Максим.

З того часу Олеся періодично господарювала на кухні у Максима. Допомагала вона йому і з прибиранням. З кожним днем Олеся подобалася Максимові дедалі більше. І справа була не лише у її кулінарних здібностях. Спілкуватися з дівчиною Максиму було легко та просто. А її чарівна усмішка приворожила його. Але це не стало приводом робити дівчині пропозицію. До двадцяти семи років Максим зумів переконати себе, що одружується не раніше тридцяти.

Олесі нещодавно виповнилося 25. І їй так сподобався Максим, що вона була готова, хоч зараз іти під вінець. Ось тільки пропозиція від Максима поки що не надходила. Але Олеся припускала, що це має статися дуже швидко. Одного разу, після чергової зустрічі, коли Олеся почала збиратися додому, Максим зупинив дівчину.

– Олесю, ти мені так подобаєшся! Може, переїдеш до мене?

– Ти мені робиш пропозицію? – Запитала Олеся, наївно сподіваючись почути позитивну відповідь.

– Я думаю, що з весіллям поспішати не варто, – розчарував дівчину Максим. – Штамп у паспорті нічого не вирішує. Просто житимемо разом.

– А що я скажу своїм батькам, – заперечила Олеся. – Вони мене просто не зрозуміють.

Після цієї розмови Олеся всерйоз задумалася про стосунки з Максимом.

– Якби він мене любив, – міркувала вона, – давно б покликав заміж. Йому просто зручно зі мною.

Даремно Максим чекав Олесю наступного вечора. У його квартирі вона не з’явилася.

– Олесю, ти чому не прийшла? – Зателефонував він їй по телефону.

– Максиме, жодних зустрічей більше не буде. Ти ж мене не любиш! Тобі потрібна хатня робітниця. А мене ця роль не влаштовує.

«Подумаєш, принцеса знайшлася, – думав Максим. – Заміж їй захотілося. А ось я не збираюся йти в неї на поводі».

Після розставання з Олесею Максиму знову довелося перейти на бутерброди, і дозвілля з ним тепер ділила лише самотність. До Максима поступово стало доходити, що він не просто сумує за Олесою, а не може жити без неї.

Настав черговий вихідний день. Максим нудьгував на самоті вдома. І раптом пролунав дзвінок у двері. На радостях Максим кинувся до коридору, будучи впевнений у тому, що за дверима стоїть Олеся. Але це виявився його друг.

– Я пригощаю, – заявив Андрій, дістаючи з пакета «гостинці».

– А що за свято? – поцікавився Максим.

– Ну, ти даєш Максиме! – докорив другу Андрій. – Ти забув, що сьогодні в мене день народження. Ось до чого жінки можуть довести. До речі, а де твоя Олеся?

– А ми з нею розбіглися.

– Так це ж на краще. Якщо чесно, то мені вона ніколи не подобалася. Ось бачиш, є ще один привід для свята. Після першого тосту Андрій заявив:

– Та не сумуй ти. Я тебе сьогодні з такою кралею познайомлю!

Після того, як застілля закінчилося, Андрій запропонував другу відвідати один із нічних клубів. Максим не любив усі ці тусовки, але цього вечора він не хотів сидіти на самоті. Опинившись у нічному клубі, Максим одразу звернув увагу на одну із відвідувачок.

– Ну як вона тобі? – Запитав Андрій у друга, – хочеш, познайомлю.

– Давай, – махнув рукою Максим.

І вже незабаром Максим танцював із Христиною, підтримуючи її за талію. Потім він пригостив її за барною стійкою. А потім знову танцювали.

Прокинувся Максим у своїй квартирі. Поруч із ним лежала Христина. Після вчорашнього застілля було важко.

– Доброго ранку, коханий, – привіталася Христина. – Вперше зустрічаю такого кавалера: привів до себе додому і відразу заснув. Ну, давай, надолужувати упущене.

– Вибач, – відсунувся від неї Максим. – Мене щось каламутить.

– Тоді я піду душу, – заявила Христина.

Ще вчора, вирушаючи до нічного клубу, Максим був упевнений, що цей похід зніме з нього всю нудьгу, яка навалилася на нього після розлучення з Олесею. Але цього не сталося. “Невже я справді закохався в неї, – міркував Максим, – цього мені тільки не вистачало”.

У цей час пролунав дзвінок у двері. “Кого ще там принесло”, – подумав Максим. Найменше він очікував побачити Олесю. Але то була саме вона.

– Максиме, – звернулася до нього Олеся, – нам треба серйозно поговорити.

І в цей час, прикриваючись рушником, із ванної кімнати вийшла Христина. Максим навіть слова не встиг сказати, Олеся швидко вилетіла з помешкання. Він і радий був побігти за нею, тільки що він міг сказати їй у цій ситуації.

– Це кінець, – сказав Максим і сів на диван, схопившись за голову.

– Христина, включившись у ситуацію, одяглася та залишила квартиру.

«Що ж я накоїв, – сварив Максим себе, – і як мені тепер виправдатися перед Олесею. Зрозуміло, що тепер вона ніколи не простить мене».

Настав новий робочий тиждень. Зустрівшись у обідню перерву з Олесею у заводській їдальні, Максим привітався з нею, але вона не відповіла на його привітання. Цілий тиждень Максим не знаходив собі місця, а у вихідний з букетом у руках вирушив до Олесі. Дівчина жила з батьками. І на дзвінок, двері відчинила мати Олесі. Побачивши молодика в руках із букетом квітів, вона здивувалася. Максим теж  розгубився. А схаменувшись, простяг жінці букет зі словами:

– Це вам. Вибачте, Олесю можна побачити.

– Дякую, – сказала жінка, приймаючи букет, – Олеся до тебе прийшли.

За кілька секунд у коридорі з’явилася Олеся.

– Ти! – Здивувалася вона, побачивши Максима.

– Ну, чого ти гостя на порозі тримайся, – звернулася до дочки мати.

Коли Максим з Олесею опинились у її кімнаті, то Максим одразу попросив у дівчини вибачення.

– Так я винен у тому, що ця жінка опинилася у моїй квартирі. Але я присягаюсь тобі, що між нами нічого не було.

Олеся не зупиняла Максима.

– Олесю, я не можу без тебе, – вів далі Максим, – виходь за мене заміж.

– А як же твої принципи? Ти ж стверджував, що до тридцяти років ти не одружишся.

– Які тут принципи, якщо без тебе у мене все з рук валиться? Я тебе люблю Олеся. Ти вийдеш за мене заміж, – повторив він запитання.

– Довведеться, – відповіла Олеся.

Виникла пауза. Максима здивувала її відповідь.

– Доведеться, – повторила Олеся з усмішкою. – Бо я люблю тебе.

КІНЕЦЬ.