Я закохався в Ярину і одружився з нею. Незважаючи на моє бажання мати дітей, вона цього не хотіла. Сталося диво, коли Ярина заваrітніла трійнею.

На жаль, вона кинула дітей у лікарні і втекла, залишивши мене ростити їх поодинці. Я дбав про своїх дітей, і ми пройшли через усе. Я більше не одружився і повністю присвятив себе їхньому вихованню.

Ми разом ходили до дитячого садка, школи та університету. Вони – найважливіше у моєму житті.

Одного разу через стільки років Ярина з’явилася на порозі нашого будинку.

Вона захотіла зайти та поговорити. Ми сіли і поговорили, і вона почала виправдовуватися, говорячи, що не любила мене і не хотіла дітей. Потім вона попросила грошей та місце для ночівлі.

Ми відмовилися, і вона розлютилася і подала на нас до суду на аліменти. Однак я давним-давно позбавив її батьківських прав, тому що вона була відсутня в житті дітей більше року.

Суд відхилив її позов. Я вважаю, що ми вчинили правильно, не підтримавши її. Вона ніколи не дбала про дітей і не брала участі в їхньому житті, і я не збирався дозволяти їй користуватися нами зараз, коли вона зіткнулася з фінансовими труднощами.

Мої діти і я завжди були поруч один з одним, і ми продовжимо бути сім’єю, хоч би що трапилося.

КІНЕЦЬ.