– Життя скоро закінчиться, а я одна. Дочка вийшла заміж, Час влаштовувати своє особисте життя, мені вже 45 років. Яна взяла телефон і подивилася на останнє повідомлення чоловіка із сайту знайомств: «Давай сходимо на побачення? Вже місяць переписуємося».

Вона була щасливою, звісно погодилася, і сама призначила місце зустрічі. Чоловік був дуже симпатичним, його аватарка була схожа на обкладинку журналу. Тільки незрозуміло, який в нього зріст. А ось у Яни аватарка десятирічної давності. Вона вже давно не така розкішна.

Але зневірятися не збирається, зробить макіяж, зачіску і піде. Вона чекала незнайомця із сайту знайомств неподалік призначеного місця, хотіла переконатися, що він нормальний. І ось він з’явився. Високий, з букетом квітів. Виглядав навіть краще ніж на фотці. Яна глянула в дзеркальце і пішла. – Яна?

– здивувався красень. – Так це я. Ти не радий? А він був розчарований. Він неохоче простяг Яні букет: – Ти на аватарі виглядала молодшою.

– І ти не хлопчик.

– Але ти … – підбирав він слова, – мені взагалі не підходиш.

– І що тепер? – Запитала вона.

– Гаразд, ходімо до мене. Проведемо ніч, але вранці ти тихо підеш.

– Та ти придурок!

– Сказала Яна і жбурнула букет йому в обличчя. – Істеричко, що ти собі дозволяєш?

– Сказав він і різко схопив Яну за плечі. -Відчепись від неї, хлопче, – підійшов до них літній чоловік невисокого зросту. – Та пішли ви!

– Він кинув букет у смітник і пішов. Яна сіла на лаву і почала nлакати. Чоловік сів поруч.

– Цей красень образив тебе, дочко?

– Запитав чоловік. Яна подивилася на нього, той усміхнувся.

– Чому ви смієтесь?

– І додала, – я туш розмазала?

– Так, трохи, – він дістав з кишені хустку, – дозволиш? Вона кивнула головою.

– Мене Яна звуть, – вирішила заговорити, бо було ніяково.

– А мене звуть Юрій, дочко.

– Не кличте мене донькою, я стара, мені 45.

– А я подумав вам 33. Мені 57. Чоловік почав розповідати про свою родину. Виявилося, у нього двоє дітей, обидва створили сім’ї, мешкають окремо. А дружина nомерла три роки тому. З того часу він самотній.

– Добре, що маю роботу. І зарnлатня хороша. У відпустку збираюся скоро… давайте я вас проведу додому, дощ скоро піде. Вони йшли мовчки. «Він не вищий за мене, а старший на 13 років. Що подумають мої знайомі?». “Вона така красива”. На прощання Юрій сказав: – Яна, ви запишіть мій номер. Дзвоніть, сходимо кудись». Яна взяла його номер, і зателефонувала наступного ж ранку.

– Ви, здається, хотіли мене запросити?

– Так, я з радістю. За півгодини буду у вас.

– Ні ні. За годину, прошу. Яна не встигла навіть підготуватись, а Юрій уже стояв під вікнами з букетом квітів.

КІНЕЦЬ.