Маргарита Іванівна збирала малину в кутку дачної ділянки, плекаючи своє роздратування. Навіть її малиновий кущ був пронизаний кропивою, через що вона бурчала з приводу вибору сарафана для цього завдання.

Її сусід Геннадій також завжди був джерелом роздратування. Спочатку вони мали теплі відносини. Геннадій, який недавно купив свій заміський будинок, здавалося, сильно захопився Маргаритою.

Вони фліртували через паркан і навіть пили чай разом, допоки він допомагав їй у господарстві. Маргарита, самотня жінка, думала не проводити старість на самоті і знаходила Геннадія досить гарним і привабливим. Проте Геннадій раптом віддалився. Маргарита була спантеличена, поки в його маєтку не з’явилася молода жінка із сином. З’ясувалося, що Геннадій був батьком хлопчика, що прояснило його статус – “у розлученні”.

Хлопчик дратував Маргариту своєю постійною балаканиною, але, побачивши одного разу його сумні очі за парканом, вона відчула укол провини.

Вона зрозуміла, що хлопчик був невинний у цій ситуації. Геннадій зніяковів, побачивши Маргариту, що згадала щось про його сина, перш ніж завести хлопчика всередину. Маргарита не могла до кінця розібратися в ситуації, доки за кілька днів її не відвідав Геннадій.

Він уточнив, що вже давно у розлученні, а жінка та хлопчик – колишня дружина та син його сина, яких той покинув. Незабаром Данило дуже полюбив Маргариту.

А та, бачачи кохання між Данилом та Геннадієм, відчувала, як пом’якшилося до них серце. Геннадій попросив Маргариту стати його супутницею життя, і вона погодилася, зізнавшись, що він завжди їй подобався. Вона відчувала зв’язок і з Данилом. З новонабутою сім’єю вони вирішили разом протистояти життєвим труднощам.

КІНЕЦЬ.