Якось стареньку, тітку Марію, зустріла жінка, яку вона ледве впізнала, коли увійшла на подвір’я. Це була Катя, яку вона не бачила 6 років після nохорону доньки Вероніки. Катя згадувала про смачні яблука тітки Марії та вирішила зайти в гості, а також відвідати могилку Вероніки.

Тітка Марія в цей період доглядала своїх правнучок, які грайливо розважалися в надувному басейні біля сараю. За словами тітки Марії, дівчатка-близнюки були добродушними та слухняними.

Катя розпитала про інших членів сім’ї тітки Марії, Олексія та Наталку. Марія поділилася, що вони подорожували та заробляли на життя створенням відео про свої поїздки.

Подружжя часто залишало дівчаток під опікою Марії, на що вона зовсім не заперечувала. Дівчатка ввічливо привітали Катю, але не впізнали колишню сусідку. Катя помітила, наскільки дівчатка схожі на Сашка, близького друга Олексія.

Це привело тітку Марію в замішання, оскільки вона не розуміла, чому Катя згадала Сашка, а не Олексія. Виявилося, що тітка Марія уявлення не мала, що дівчатка не були біологічними дітьми Олексія. Каті довелося швидко викручуватися, кажучи, що вона насправді мала на увазі Олексія, списуючи плутанину на свою втому.

Марія навіть додала, що дівчатка більше схожі на Наталку, аніж на Олексія. Чого Марія не знала, то це правди, яку Олексій намагався приховати. Катя та Вероніка були давніми друзями, а Олексія вона знала з дитинства. Сашко та Олексій були близькими друзями, майже братами.

Після передчасної сме рті Вероніки в автокатастрофі трагічно загинув і Сашко – виходець із неблагополучної родини. Після смерті Сашка з’ясувалося, що його наречена Наталка ваrітна.

Та у своєму горі почала спілкуватися з Олексієм, і в результаті вони одружилися. Незважаючи на те, що тепер у них була сім’я, Олексій здавався постійно втомленим та похмурим. Вони часто сварилися, що турбувало Катю, адже саме вона запропонувала Олексію подбати про дітей Сашка.

Коли Катя завітала до тітки Марії, вона з полегшенням побачила, що в сім’ї Олексія та Наталки все добре. Після їхнього візиту Катя вшанувала пам’ять Вероніки на її могилі, запевнивши покійну подругу, що у її сім’ї все чудово та всі щасливі.

КІНЕЦЬ.