Влада вже годину слухала, як мати свариться з її батьком Петром. Вона була четвертою дочкою матері, і єдиною у батька.

Її мати – Галина, як тільки народжувала, то майже одразу розлучалася.

Тільки батько Влади протримався цілих сімнадцять років.

Як йому це вдалося? Батьки любили погульбанити, іноді багато.

Після цього у них починалися сварки. Виною всьому був характер матері – вона заводилася з півоберта, як любив говорити батько, і не замовкала.

– Ти просто, як гарна нова машина, вжух і поїхала! Тільки їдеш не туди.

Потім мати довго приходила до тями, сварилася на себе недолугу, і навіть клялася більше не гульбанити, але все повторювалося знову.

Батько Влади з нею був розлучений, але так і жив у їхньому домі.

Мати його не виставляла, бо він приносив непогані гроші. Сам він не йшов, було шкода було залишати доньку.

Та й гульбанив він набагато менше матері.

Три старші сестри Влади поїхали з дому, ледве закінчивши дев’ять класів.

Терпіти викрутаси матері набридло всім. Кожна з них сама пробивала собі дорогу. Дві старші Ганна і Таня жили вже своїми сімʼями.

У житті влаштувалися чудово, чоловіки, діти, робота, гроші – все в них уже було.

Третя сестра Віка теж жила не бідно – секретарка у невеликій приватній компанії.

Компанія їй винаймала квартиру, звичайно ж не за хорошу роботу, а зовсім за інше.

Їй подобалося таке життя, веселе та грошове. Її залицяльниками були солідні чоловіки, яким просто набридли свої дружини.

Соромного вона в цьому нічого не бачила, адже й у матері аж чотири чоловіки було.

А скільки ще претендентів було на роль їхнього батька – не порахувати…

Характером вона пішла не в матір, голос не підвищувала, говорила вкрадливо й тихо, чим приваблювала чоловіків.

Найбільше діставалося Владі. Вона вже надивилася на сварки батьків. Влада все вдома робила сама. Якби не вона, то й жили б у безладі.

Прибирання приготування, невеликий город, все було на ній. Мати робити нічого не любила. Дякувати батькові, що він підказував Владі, як варити, смажити…

А потім вона все почала знаходити в інтернеті. Так і жили, але Владі дуже хотілося залишити батьківську хату.

Вона навіть просила сестер кілька разів, забрати її до себе, тимчасово щоб нормально закінчити школу.

А потім поки не влаштується на роботу, просто трохи допомогти грошима, адже у них все так добре.

Але сестри відмовляли.

Влада чекала на отримання атестату, на випускний йти не хотіла. Однокласниці вихвалялися сукнями для майбутнього вечора, а в її батьків не було грошей. Мати в черговий раз сиділа без роботи, а в батька зарплата була аж перед випускним.

Ось через його зарплату й сварилися батьки. Мати будувала плани, а батько хотів усі гроші віддати Владі на сукню й черевички.

Влада тихо плакала у своїй кімнаті. Вона не хотіла сукні, вона хотіла поїхати! У неї було небагато грошей, все що давав батько вона відкладала, але ці гроші дуже згодилися б.

Влада хотіла вчитися на перукарку, але це було нездійсненно.

Потрібен був свій інструмент, що було дуже дорого. Вона одного разу навіть сказала мамі про свою мрію, але та тільки насварилася.

– Нісенітниці, коси і так можна заплітати! Іди вари суп, батько скоро з роботи повернеться. Сестри твої поїхали, а ти вдома будеш. Нема чого там робити…

…Батько одержав зарплату і поспішив додому. Владу він не застав.

Виявилося, що вона посварилася з матір’ю, і пішла з речами з дому.

Він одразу пішов шукати її. Дружина щось казала йому в слід, але він не слухав.

Влада сиділа на вокзалі.

– Як добре, що ти ще тут! Ось гроші. Я бажаю тобі щастя, дочко…

– А як же ж ви будете жити?

– Не думай про це, картопля ж у нас є.

– А мама, вона ж тебе… – дівчина замовкла, не знаючи що сказати.

– Нічого вона не зробить. Хай репетує. Ти дзвони іноді.

– Добре, тату…

…Минуло приблизно десять років.

Владі було важко, але вона здобула освіту. Поки навчалася, знову зверталася до сестер по допомогу, але її начебто виставили з родини. Кожен сам за себе.

Мати про неї не питала, тільки батько часто дзвонив та цікавився її успіхами. Іноді приїжджав до неї у гості. Мати вже була дуже слаба і не гульбанила.

А успіхи в неї вже були. Вона працювала у салоні краси. Багато хто казав, що дівчина має талант. Велика база особистих клієнтів дозволяла жити дуже добре.

Її запрошували робити весільні зачіски одразу для всіх гостей і платили за це великі гроші.

Влада купила квартиру, в особистому житті було все також непогано.

Вже рік, як вона зустрічалася з хлопцем. Все йшло до весілля…

…Якось Влада поверталася з роботи додому. Вона зайшла в магазин купила продуктів і з важкою торбою попрямувала до свого підʼїзду.

Дівчина піднялася на свій поверх і застигла від несподіванки. Біля дверей її квартири стояла старша сестра Ганна.

– Ой, привіт Владо! – кинулася обійматися гостя. – Ну що ти тут, як живеш?

– Нічого, все добре, – здивовано відповіла Влада і запросила Ганну зайти.

– Я така рада, що ти всього досягла! – нахвалювала Ганна квартиру сестри, озираючись навкруги. – Ти молодець. А я ось дочку заміж саме видаю.

Відповідати Влада Ганні зовсім не хотіла. Так, вона досягла всього сама! Допоміг тільки батько, чим міг. Бодай навіть просто підтримував морально.

Та й мати останнім часом почала дзвонити, вибачатися. Влада вибачила, але забути нічого не змогла. Дитинство її було зіпсоване…

– Чого ти мовчиш? – запитала Ганна.

– А що я повинна сказати?

– Ну, ми ж сестри. Я рада за тебе. Ми запрошуємо тебе на весілля. Племінниця твоя виходить заміж.

– Дякую.

– Дякую, і все?! – ахнула сестра. – А ти хоч прийдеш?

– Не знаю я подумаю… – байдуже сказала Влада. – У мене все розписано.

– Але я ще й приїхала до тебе Владо, з дуже важливим проханням! – заявила сестра. – Ось, поглянь.

Ганна простягнула сестрі якийсь альбом.

Влада глянула на нього і застигла від здивування. Там були зображені різні види зачісок.

– Зроби нам усім зачіски! – сказала сестра. – Десять жінок і нареченого зачесати, га?

– Число яке? Я зараз подивлюся запис. Ціни знаєш, у нас все є на нашому сайті.

– Ціни? У тебе там на виїзну такі ціни! У нас же весілля, витрат вище купа. Ти з нас братимеш гроші? Ми ж сестри!

– А де ж ви сестри були, коли я, мала, просила у вас трохи грошей у борг? Ви навіть у свої квартири не пустили…

– Та як ти можеш?! Ми рідні сестри! Ми ж самі всього досягли. Ось і ти з нашою допомогою теж. Якби ми тобі грошей давали і житло, то нічого з тебе й не вийшло б.

– Якщо ви всього досягли, то й платите на загальних засадах. Кожна праця має оплачуватись. Записувати вас, чи іншого майстра знайдеш?

– Знайду іншого! Подумаєш, гордячка яка!

Сестра пішла навіть не попрощавшись.

На весілля Влада не піде. Але це навіть добре. У неї багато роботи, а весілля скоро буде й своє власне…

КІНЕЦЬ.