У сестри чоловік уже років п’ятнадцять займається ремонтом квартир та будинків. Рукастий мужик, нічого не скажеш. Він робив ремонт у них з Іркою квартирі, у нашої мами, все сам, своїми руками. Зроблено так, що залюбуєшся. Цим він і заробляє.

Але минулого року він там щось не так зробив, у результаті під час ремонту сильно залив сусідів знизу. А ремонт він робив у дуже престижному районі, тож неустойку йому господарі виставили дуже велику. Гроші тоді збирали по всій рідні. І все одно кредит брати довелося.

Ірка плакала у мене на кухні, розповідаючи, як їм тепер складно живеться. Роботи у чоловіка до ладу немає, вона в декреті, ще й кредит платити якось треба, загалом, морок. Я на той момент допомогти нічим не могла. Ми самі мешкали в орендованій квартирі. Іпотека була чимось недосяжним. Я теж у декреті. Ми щось відкладали, але чи багато відкладеш у таких умовах?

Але кілька місяців тому свекруха отримала від свого дядька спадщину – квартиру-трьохкімнатну. Стан у неї був плачевний. Дядько був неодруженим, рибалив, полював, ще й випити любив. Тому квартира більше сарай нагадувала. Зате перебуває в хорошому будинку.

– Квартиру я на онука оформляю одразу, – сказала свекруха. – Чим змогла – допомогла, далі ви вже самі.

Ми з чоловіком загорілися, ще б пак – зі зйомної однодушки в свою троячку! Але ремонту там, звісно, ​​на цілу бригаду у три зміни.

Своєю радістю, що тепер ми теж при квартирі, я поділилася з сестрою. Вона в мене вчепилася одразу – візьміть на ремонт мого чоловіка, він усе вам зробить. Варіант непоганий, все одно не самі збиралися робити, тому я попередньо погодилася, сказавши, що треба порадитися з чоловіком.

Коли я прийшла додому, там сиділа свекруха, вона неподалік працює, тому нас часто відвідувала. У нас із нею нормальні стосунки, тому я при ній окреслила чоловікові ситуацію з ремонтом та пропозицією сестри.

– Не радила б я вам із родичами такі справи вести. Може все погано обернутися, – сказала свекруха, але розвивати тему не стала.

Ми ж із чоловіком вирішили, що треба дати рідні підзаробити. Тим більше, чоловік Ірки насправді на всі руки майстер.

Подзвонила я сестрі, сказала, що ми згодні. Вона зраділа, сказала, що мені її чоловік передзвонить пізніше. Ми з ним домовилися зустрітися на об’єкті, щоб він озирнувся і одразу назвав ціну.

Сума вийшла суттєва, навіть вища, ніж ми планували. Але в нас деякі накопичення були, та й кредит ми все одно збиралися брати. До того ж він нас запевнив, що все буде за вищим розрядом, за матеріалами і по всьому зробить звіт як належить. Домовилися, що почне через три тижні, коли здасть квартиру, яку тоді робив.

Мені за два дні зателефонувала Ірка, попросила, щоб ми заплатили вперед.

– Хоч на кредит кинемо, щоб платіж був меншим, а то взагалі жити неможливо, всі гроші тільки туди йдуть. Ти ж мого знаєш, він зробить на совість, – умовляла вона мене.

Ми з чоловіком вирішили, що не довіряти сестрі безглуздо, жодного разу вони з чоловіком нас не підводили. Погодилися віддати всю суму відразу, взяли розписку, як годиться, стали чекати, коли почнеться ремонт.

Час іде, ми продовжуємо жити на оренді, платити за квартиру, ще й кредит додався. А роботи все не розпочинаються, хоча обумовлений термін уже минув. Я сестрі дзвоню, питаю, чого так довго.

– Ой, тут шабашка навернулась, але там швидко, він уже закінчує. Сама розумієш, нам зараз кожна копієчка важлива.

Гаразд, чекаємо далі. Другий місяць очікування добігає кінця, а в Ірки все знаходяться відмазки. То шабашка була, то він захворів, то попередній клієнт із ним за якісь недоробки бодається, але ось-ось він звільниться і одразу до нас.

Я вже шаленію. У нас капає комуналка за ту квартиру, де ми не живемо, оренда та кредит теж нікуди не поділися. А в Ірки усе відмовки. Востаннє їй дзвонила, так вона ще й голос підвищувати стала, мовляв, чого я їй надзвонюю, сказали ж, що скоро все буде, треба просто почекати.

А скільки ще чекати? Наші гроші вони вже витратили, тепер у нових клієнтів заробляє. Добре вигадали! Я вже не стала ходити навкруги, сказала, що нехай нам повертають гроші, ми знайдемо іншого ремонтника. Досить, скільки можна? Ми планували до нового року вже переїхати взагалі.

– З чого ми тобі віддамо? Нема у нас грошей, намалювати мені їх чи що? Сказали тобі – все зроблять, почекай трохи. Ні, треба мене задовбати, а тепер ще й гроші вимагати назад. Нічого ми не віддамо, – Ірка верещала в трубку.

Я її попередила, що або вони віддають гроші по-доброму, або я піду до суду. Мені вже байдуже.

– Давай-давай, йди. Будеш по по сто гривень на місяць отримувати, у нас доходу фактично немає, – сміється сестра.

По сто-не по сто це ми ще подивимося, а ось репутацію її чоловікові цей випадок може зіпсувати дуже добре. Сказала сестрі, що чекаю на тиждень. Якщо він не починає ремонт, я йду подавати позов, розписка у нас є, а що її чоловік обманює клієнтів, дізнаються багато хто, я вже постараюся.

Ось що мені тоді варто було послухати свекруху? Тепер ні грошей, ні ремонту, і з сестрою стосунки на волосині.

КІНЕЦЬ.